-Ден,а як ти гадаєш,як батьки відреагують?Я ж ще сама дитина.-похнюпившись сказала я.
Ми з коханим прогулювались по парку.Я не наважувалась сказати батькам.
-Люба,все буде добре.Ну вони звичайно не погладять по головці,та я думаю вони зрозуміють.А якщо ні то я з тобою розтанусь.А нащо мені дівчина з батьками дибілами.
-ЩООО?АХ ОТ ТАК МИ ЗАГОВОРИЛИ.ТА ПІШОВ ТИ,ЙОЛОП.
Я розвернулась,та Ден міцно схватив мене за руку.І міцно до себе притиснув.
-Кохана,заспокойся я ж жартую.
-Твої жарти неумісні тут.
Ден міцно обійняв і поцілував мене.Ммм....я давно не відчувала мурашок по шкірі.
-От ми і прийшли.-сказав Ден біля мого будинку.
-А давай не будемо їм говорити?Я швиденько рожу і все ніхто не дізнається...
-А давай.Тільки ти потім мене більш не побачиш.
-Чому?
-Твій батько мене уб'є за те що ти завагітніла,і я не пускав тебе до нього.
-Так все потрібно говорити.-сказала я і зайшла до будинку.Та дивані сидів тато і читав книгу,а мама пила чай.
-Дорога моя ,привіт.-поцілувала мене мама в лоб.
-Батьки,мені потрібно дещо вам сказати.
-Так,я уважно слухаю.-відволікся від книги батько в подивився на мене.
-Тільки не переймайтесь.Я вагітна.
Мама похлинулась чаєм,а тато впав з дивана.
-Щооо????-почала кричати мама.
-Все добре?Це ж всього дитина.
-Ти сама дитина,яка може бути в тебе дитина?-сказав тато.
-ХТО?Я ПИТАЮ ХТО З ТОБОЮ ЦЕ ЗРОБИВ???-КРИЧАЛА МАМА.-АБОООООООРТ!-ПРОДОВЖУВАЛА МАМА.
-ЩО?НІ,НІЯКОГО АБОРТУ НЕ БУДЕ.-я вибігла із будинку зі сльозима.Я не повернусь більш туди......
-
