Путівник для Темного Герцога/黑化公爵攻略手册/Guidebook for the Dark Duke

Розділ 20: Сила героїні

Шериф Чендлер почувався так, наче Різдво, у нього було все, що він хотів, він схвильовано відпустив Лауру, удав, що закликає кількох людей, щоб поставити запитання, а потім його обличчя щасливо покидає будинок Лоуренсів.

Місіс Лоуренс подивилася на піднесену спину шерифа Чендлера з серпанком в очах. Вона озирнулася на Лауру, обличчя якої було біле, як у перепілки, з трохи злості в очах.

**

Шериф Чендлер пішов прямо до церкви, щойно вийшов із будинку Лоуренса. Він хотів повідомити Евану хороші новини, але він не хотів, щоб Дін Джордж сказав йому, що Еван пішов до дому Герцога.

Евана забрала карета, надіслана герцогом Вільсоном, і причина запрошення також була дуже справедливою. Лорд Едвард хотів побачити преподобного Брюса.

Еван сидів у карети й думав про це надзвичайне запрошення. Він був дуже невпевнений. Останній інцидент створив прірву між ним і герцогом Вільсоном. Це раптове запрошення було ще більше залишає його без розуму.

Людиною, яка прийшла запросити Евана, був дворецький Кріс, який сидів навпроти Евана з суворим обличчям і нічого не сказав.

Еван спостерігав, як він вагається, і нарешті припинив спілкування. Ви повинні знати, що економка в цей час дуже віддана почуттям хазяїна, особливо тих, хто служив родині Брюс протягом багатьох поколінь, як дворецький Кріс.

З шумом карети вони нарешті прибули до садиби Корнуолл, все ще такої ж чудової та спокійної, як і тоді, коли Еван прийшов уперше. Дворецький Кріс відкрив йому двері та привітав його з карети.

Еван знову ступив на підлогу Корнуольського замку, оточений ніжними та яскравими, брудно-білими гвинтовими сходами в європейському стилі, зі слабким м'яким світлом на призахідному сонці.

Герцог Вільсон зійшов сходами. Сьогодні він був одягнений у повсякденний одяг, його біла сорочка була трохи пом'ятою, а його спочатку гладке чорне волосся тепер було трохи скуйовджене. Він тримав у руці книжку. Коли він побачив Евана, його очі злегка здивувалися.

Еван не міг не примружити очей. Він ніколи не усвідомлював так чітко в цю мить, що чоловік перед ним був таким чарівним, з витонченою та бездоганною зовнішністю, таким гарним, наче з картини, але легкий холод у його світло-карих очах лякає.