Магія 21 століття

Зрада

- Ну... ти мені подобаєшся! Ти не проти зімною зустрічатися?
Я стояла не знаючи, що відповісти, але раптом зірвався скажений вітер, полив дощ і почалася блискавка. Я закрила двері.
- Що трапилося, було ж сонце?- запитав Костя.
Я визирнула з вікна і побачила на тротуарі Маріну, вона була дуже зла і мені здалося, що ця справа її рук. Вона стояла і навіть не намокла, я покликала її, але вона навіть не ворухнулася, через хвилину її там не було і мені здається я знаю чому вона так вчинила. Від моїх думок мене відвлік Костя.
- Так, що ти згодна?- запитав він
- Вибач, але ні.
- Чому, в тебе є хлопець?
- Ні.
- Тоді чому?
- Ти мені не подобаєшся!
Як важко було мені це сказати, але я повина була. Я не навиджу брехню, але в мене не було іншого вибору.
- Це ж не правда, я бачив як ти на мене дивилася, навіщо ти брешеш?
Так, прада він мені дуже сильно подобається, ще тоді в лісі коли він взяв мене на руки, я зрозуміла, що він мій!!! І мені дуже важко відмовляти йому.
- Ти помилився, я не зможу з тобою зустрічатися- стримуючи сльози і в той же момент холодно відповіла я,- мені подобається інший!
- Хто це, я його знаю?
- Це Тимур!!!!
- Ти його вибрала бо він старший? Я думав ти особлива, думав що тобі не важливо скільки років. Я помилився ти нічим не відрізняєшся від тих дівчат з якими Тимур зустрічався!!! До тебе в нього було купа таких шлюх, як ти!!!
Я ледве стримала сльози.
- Покинь мій дім, негайно!!!!!
- Повір, мені і не секунди не хотілося залишатися з ТОБОЮ!!! Він тебе кине через тиждень вот побачиш!! Я не витримала і дала йому ляпаса.
- Уууу ти ще пошкодуєш,- він замахнувся, але його рука так і не торкнулася моєї щоки.
- А тебе хіба не вчили, що бити дівчат не красиво?- я відкрила очі і побачила, що між нами стояв Тимур.
- Оооо наречений появився, що захищаєш наречену???
- Що ти верзеш, я бачу ти з стіною не розминувся,- він кинув погляд на ярко червону щоку Кості, яка стала такою червоною, як помідор.
- Не прикидайся, я знаю що тобі подобається Ліна.
- Звідки ти знаєш? - здивовано запитав Тимур.
- Я чув вашу розмову з Льошою, я тебе вітаю ти їй також до смаку.
Тимур подивився на мене запитальним поглядом, ніби запитував, чи це правда.
Я відвела очі і почала дивитися крізь них.
- Це правда?- запитав Тимур.
- А то, що я тобі подобаюся, правда!
- Я перший запитав.
- Досить!!!!! Нудить від вас!!!- він звільнився від руки Тимура і пішов.
- Так це правда?- запитала я.
- Нууу, ти прікольна, я б не проти з тобою прогулятися, дізнатися більше про твої захоплення.
- Аа..
- І що, що ти молодша за мене на 5 років. Мені це не важливо. Так ти не проти зустрітися завтра в парку?
- Вибач, але в мене не вийде.
І справді в мене завтра цілий день була музика, я б не вирвалася.
- Ок, а в суботу?
- Ну, можливо.
- Чудово до суботи.
- Але ж я не погодилася.
- Ну прийдеш і дасиш відповідь, до суботи. Він вийшов на вулицю, пройшовши пару кроків розвернувся і помахав мені, я видушила з себе усмішку і помахала у відповідь.
Мені так хотілося заплакати, як він міг так подумати про мене, як би ж він тільки знав, як він мені подобається!! Чому життя таке не справедливе? Тільки я налаштувалася на одинокість, як відкрилися двері і зайшла Маріна.
- Ну що ти тепер зустрічаєшся з Костею?- запитала вона.
- Ні.
- Але ж..
- Що? Ти хіба не цього хотіла, він вільний можеш забирати його собі.
- Звичайно заберу, а ти що думаєш залишу тобі? Ти найменша тебе всі люблять, а мені розказують, що я виросла і можу вирішити проблему самостійно, а тобі все, но не цього разу. Костя мій!!! Запамятай.
- Та будь-ласка забирай!!!
- Заберу не переживай і ти знаєш, що ми ...- слухати її я не мала ні сили, ні бажаня, тому я розвернулася і пішла до своєї кімнати.
Цілу ніч я проплакала, я так і не могла повірити, що він мене хотів вдарити. Я могла все простити, але тільки не зраду і удар. Я вирішила назавжи про нього забути.
POV Костя
Я йшов по вулиці і в мене дужи сильно боліла щока, як вона могла, я ж думав вона інша, но чому всім подобаються такі, як Тимур?
- Що трапилося, чому твоя щока червона? - до мене підійшла Маріна.
- Нічого, що ти тут робиш?
- Я побачила тебе і хотіла поговорити. Ти знаєш ти мені..
- Знаєш що, а давай зустрічатися!! З цими словами я нахилився і поцілував її, не знаю, що на мене найшло.
- Давай, -сказала Маріна після того, як відійшла від мене. Вона повернулася і пішла в сторону дому.
Що я наробив, вона ж мені не подобається, навіщо? Я ж люблю Ліну. Ні, вона кохає Тимура. Але це ж не надає мені право розбивати серце Маріні, но Тимур теж розбив їй серце. Все я вирішив потрібно закохуватися у Маріну!!!! Я зателефоную їй завтра і запрошу на побачення.