Магія 21 століття

Новий винахід

На платформі нас чекав наш вчитель Білл, який повинен був доставити нас до школи.
Білл- це високий худорлявий хлопець років 25, з ясно-блакитними очима і коричноватим коротким волоссям.
Вияснилося, що хлопці не поїдуть з нами тому, що цей спосіб прибуття практикують тільки першокласники. Через декілька хвилин всі першокласники зібралися біля Білла і він сказав, що нам дуже пощастило тому, що ми перші хто випробує його новий винахід. Спочатку мені це подобалося, але коли я дізналася, як ми повині потрапити на другий берег(навколо школи простяглася величезна річка, а самий коледж стояв на пагорбі. З одного боку від нього був ліс, а з іншого величезний майданчик), мені захотілося повернути старий спосіб доставки(хлопці розповідали, що в перший свій рік вони сідали в човни і перепливали на той берег, після того вони вибиралися на пагорб і так за 3 години вони вже були у коледжі).
-Ну що готові?-запитав весело Білл.
- А можна мені човен?- запитала я.
- Навіщо? Це чудовий варіант, якщо ти так боїшся давай я полечу з тобою,- сказав Білл.
- Звичайно, Білле сідай з нею і не забуть прихопити з собою пакетик і памперс, а то щось трапиться по дорозі,-підходячи і відверто сміючись сказав Нікіта.
-Ахахаха,- засміялися його товариші, які прийшли з ним.
- Я так розумію в тебе вже був досвід, якщо ти знаєш, що потрібно взяти для уникнення неприємних моментів,- іронічно відповіла я.
- Слідкуй за язиком, а то як....
- Що? Ну що?? Це ти слідкуй за язиком Мітчел,- перебив Нікіту Костя.
- А що ти мені зробиш Мілер? Не вже зачаклуєш? Не сміши мене, все на що ти здатин це вичаклувати квіти і то зав'ялі- засмієвся Нікіта, - не пхай носа куди тобі не слід, це наша з нею справа. Він відштовхнув його і замахнунувся на мене і в мене перед очима появилася картина: він замахується і його рука так і не вдаряє по моїй щоці. За декілька секунд я так і не відчула удару і розплющила очі переді мною стояв Костя, який тримав руку Нікіти.
- Хіба тебе не вчили, що не можна ображати дівчат?- запитав він(смішно, але зовсім недавно він стояв на місці Нікіти).
Він стис його руку, а вільною рукою стиснутою в кулак вдарив його в обличчя.
- Щоб я тебе біля неї і близько не бачив! Зрозумів?
-Ти ще пошкодуєш за це Мілер- тримаючись за щоку сказав Нікіта.
- Ти мене зрозумів???- не вгамовувався Костя,- якщо тобі мало я ще дам!!
Він замахнувся на Нікіту...
- Досить!- закриваючи Нікіту закричала я,- він того не вартий, не вистачало, щоб тебе через нього вигнали з школи. Ходімо нас чекають.
- Тобі пощастило,- відходячи сказав Костя.
- Ховаєшся за юбку своєї дівки!?- закричав навздогін Нікіта.
- Ні, ну я йому точно вріжу,- повертаючись назад сказав Костя.
- Заспокойся! Він тебе провокує. Ходімо,- забираючи Костя промовила я.
- Біжи, біжи побачимося у школі,- сказав роздратований Нікіта