Магія 21 століття

Таємниця розкрита

Нарешті канікули! Не вже я дочикалася закінчення школи!? Нарешті закінчилися ці муки і тепер в мене по переду ціле літо!!!
Ой, да я забула приставитися мене звати Ліна мені 13 років і в мене є 3 найкращі в світі сестри. Сама старша це Маріна
Маріна: добра, весела і талановити дівчинка їй вже 15. Вона обожнює наших маленьких собачок.
Яна і Мальвіна: вони близнючки, їм 14.
Яна грає на фортепіано, доречі цього року вона отримала перше місце в міжнародному конкурсі. Вона любить гуляти і веселитися.
Мальвіна танцює сучасні танці, вона просто обожнює сперечатися і робити покупки.
Ну а найменша, як ви здогадалися це я. Мені лише 13.
Я граю на гітарі, дуже люблю співати, читати цікаві книги і гуляти. Найбільше я люблю книги про магію, як було б цікаво мати власні сили. Не доводилося робити б все подому, за допомогою магії можна було б не паритися на контрольних - раз і чудова оцінка в кармані. Але я чудово розумію, що це лише казки.
Я живу в чудовому містечку Керч, тут і починається мої пригоди.
- Ян, ти що знову взяла мій фен?
- Він не тільки твій, батько його купив для нас двох!
- Мальвіна, ти що одягла мою блузку?
- Вона тобі взагалі не пасує, ти в ній виглядаєш, як наша бабуся!!
- Ах ти ж...
І так кожного дня. Це ще добре, що вони не сперечаються за ванну
- Маріна ти що там втопилася. Виходь, ти ж не одна живеш.
Здається я зробила завчасні висновки. Скоро прокинуться батьки і ми поїдемо в ліс.
Чудовий літній день. Нарешті ми вибралися з цього хаосу і злилися з природою. У нас є традиція - кожного літа ми з сім'єю їздимо на пікнік, але цього разу його ми провили не самі.
Нашу галявину було зайнято дуже наглими хлопцями. Наймолодшому було приблизно 15, а найстаршому 18, здається вони були братами. Спочатку я намагалася не звиртати увагу, але коли в тебе пятий раз потрапляє валанчик не можливо стриматися.
- Ви що взагалі знахабніли?
- Та що ми такого зробили? - відповів високий блондин років 15
- Що? Ваш валанчик в пятий раз потрапляє в мене.
- Ну що ми йому скажимо? Він просить вибачення .
- Ну справді, Ангелін, що тут такого, вони ж не навмисно.(Ангеліна це моє повне ім'я)- заступилася за них Маріна.
- Пробач ми більше не будемо в тебе потрапляти. І доречі мене звати Костя.
- Дуже приємно, а мене Маріна,- швидко відповіла моя сестра.
- А тебе? - запитав мене Костя
- Ліна.
- Дуже красиве ім'я. А це Тімур, Ярослав та Льоша.
Тімур це високий вісімнадцятирічний брюнет, Ярослав накачений сімнадцятирічний блондин,Льоша шіснадцятирічний брюнет, а Костя пятнадцятирічний брюнет.

- Дуже приємно, а це Мальвіна і Яна. Доки Маріна говорила до нас підійшли мої сестри.
- Ви всі сестри? - запитав Ярослав.
- Так.- відповіла Яна- а що?
- Нічого такого, ми також брати.
Я цьому ні як не здивувалася. Чесно кажучи вони мене почали дратувати, і тому я тишком вийшла з їхнього тісного кола і попрямувала до свого стільчика. Там мене вже чекала пята частина "Міли Рудик". Тільки я потрапила в чудовий світ фентазі, як раптом до мене хтось підійшов і закрив очі. Я вже звикла таким рухом зімною вітається Маріна.
- Марін, я знаю що це ти- відповіла я, але мої очі так і не від пустили. Я почала трішки нервуватися, але раптом я побачила світло, перехиливши голову назад я побачила Костю.
- Що ти тут робиш? - здивовано запитала я.
- Я прийшов до тебе.
- А чому тобі не сиділося там, з ними.
- Там скучно. Не хочиш пройтися?
- Ні.
- Ну пішли, а то я тебе сам віднесу.
З цими словами він підняв мене на руки і поніс кудись, в невідомому мені напрямку.
Спочатку я хотіла закричати, але подумала, що все одно мене ніхто не почує і тому я навіть не сперичалася.
Ми вийшли на якусь галявину де було дуже багато квітів і дерев. Костя поставив мене на траву і я накінець отримала жадану свободу.
Тут було дуже красиво і мені не хотілося покидати цю галявину, але вже вичоріло і потрібно було повертатися додому.
- Ну що йдем? - запитав Костя.
- Ти повертайся, а я трішки затримаюся.
- Добре тільки не довго.
Він тішов і я залишилася сама. Я вже хотіла йти, але раптом почула чиїсь кроки. Спочатку я подумала, що це Костя повертається є, але було чути дівочі голоси. На галявину вийшли мої сестри, але вони чомусь були сильно налякані.
- Що трапилося? - запитала я.
- Там... там...
- Що там ви можите сказати точніше.
- Там батьки.
Я що духу побігла на нашу галявинку, як чудово, що я добре знала цей ліс і тому за хвилину я побачила стежку яка вела до нашої галявини. Коли я вибігла з за дерева то побачила те в що ніколи би не повірила.
Мої батьки билися з пятьма не відомими мені людьми, но як билися вони чарували. Я не могла повірити мої батьки ЧАКЛУНИ!!! І вони приховували!? Мама мені завжди говорила, що потрібно вірити в магію, але я відповідала, що її не існує. Ось чому ми з нею завжди спиричалися, тепер я все зрозуміла.
Я стояла хвилин пять не знаючи, що робити, але раптом чоловіки зщезли і на галявині залишилися тільки мої батьки і я.