Магія 21 століття

Ще одна таємниця розкрита

- Куди?- запитали ми разом.
-В Кроксміт- це коледж для магів,-відповіла мама.
- Що? Коледж? Який коледж?- запитала здивовано Мальвіна.
- Коледж для магів у якому навчаються всі підліткові маги,- пояснила мама.
-Що?- здивовано запитала Маріна, яка вже переодягнулася і повернулася на кухню,- Навіщо? Мам, я не хочу нікуди їхати, у мене тут хлопець!
- Ні, все ніяких хлопців ви їдете і крапка,-сказала мама,- сьогодні в дві години у вас поїзд, збирайте речі. Я повернуся об дванадцятій тридцять, щоб ви вже були готові!
Вона вийшла з кухні і попрямувала в сторону дверей, через декілька хвилин вхідні двері зачинилися і в будинку стало тихо.
- Ви думаєте це серйозно?-запитала я.
- Мама ніколи не кидає слова на вітер,-відповіла Яна.
- Ти права. Но може все таки...
Дзззз
-Це ж хлопці, а ми не одягнені,- захвилювалася Яна.
- Я зараз все вирішу, в що ти хочеш бути одягнена?- запитала я в Яни.
- Ну, хлопці говорили одягти плаття, тому я б хотіла якесь літнє платтячко.
- Окей. Авандапродєс!
Янене вбрання змінилося з шортів і майки на фіолетове платтячко і літні такого ж кольору босоніжки. А волося з хвостика розпустилося і накрутилося у великі локони.
- А тобі б чого хотілося? - запитала я в Мальвіни.
- Ну, те ж якесь плаття.
-Авандапродас!
Мальвінене вбрання змінилося з халата на оранжеве плаття і босоніжках на маленькому каблучку такого ж кольору. А волося з дульки заплилося у рибячий хвіст.
-Дякую, а тепер я тобі щось на чаклую,- сказала Мальвіна,- чого б тобі хотілося?
- Головне, щоб ти не одягла мене в лахміття! Може краще я?
- Не переживай все буде чудово,- відповіла Мальвіна.
-Апродукс!
Раптом навколо мене засяяли яскраві кольори і я трішечки піднялася над підлогою. Через декілька хвилин я опустилася на землю і дуже здивувалася: від мого колишнього вбрання нічого не залишилося. Замість футболки і шортів на мені було плаття трішки вище коліна впереді і майже до полу ззаді, воно було персікового кольору, а на ногах були босоніжечки також персікового кольору на маленькій платформі. А волося з косички розпустилося і трішечки накрутилося.
- Вауу, яка ти стала красива, я тебе не підпущу до Кості,- сказала смійчись Маріна.
- Ну що ти не в лахмітті?- саркастично запитала Мальвіна.
- Дякую.- з цими словами я обняна всіх своїх сестер.
Дззззз
- Упс, ми ж забули про хлопців.
- Нічого я відчиню,- сказала Маріна.
Вона підійшла до зеркала, секунду подивилася на себе, а потім підійшла і відчинила двері.
- Ну чому ви так довго?- запитав Тимур.
- Ми вже подумали, що ви не хочите з нами зустрітися,- сказав Костя і поцілував Маріну в щічку.
- А де Яна, Мальвіна і Ліна?- запитав Ярослав.
- Ми тут, -відповіли заходячи в кімнату Мальвіна і Яна,- Всім привіт.
- Ого, ви сьогодні такі красиві,- сказав Льоша,- особливо ти, - звернувся він до Яни,- що користувалися магією?- на цей раз він звирнувся до всіх присутніх дівчат.
- Ні це наша природна краса,-усміхнулася Маріна
- Ну, а де ж Ліна?- запитав Тимур, - чи вона знову не піде? Цього разу я винису її на руках!
- Не потрібно мене нікуди виносити я сама в силах дійти, - відповіла я, заходячи у кімнату.
Всі раптом подивилися на мене так ніби помітили привида. Особливо здивувалися Тимур і Костя.
- Що? Щось не так? - закрутилася я навколо себе.
- Вау, ти така красива,- підходячи до мене сказав Тимур.
- Ну що куди ідемо?- перервала тишу Маріна.
- Ах да, це сюрприз, ходімо, зараз майже одинадцята маємо встигнути.
Ми дуже здивувалися, але підкорилися і пішли за хлопцями.
Коли ми виходили з будинку я подивилася на годинник і згадала, що ми маємо готуватися до коледжу.
-Все гаразд?- запитала Мальвіна.
- Вже майже одинадцята, а ми не готові,-відповіла я.
-До чого ви не готові,- запитав Ярослав.
- Ми повині вам дещо розповісти,- сказала Мальвіна.
Хлопці подивилися на неї трішки засторожливо.
- Здається ми їдемо в коледж.
- Що? Куди? Навіщо?- здивувалися вони.
- Ми розповіли мамі, що ви маги і що ви теж знаєте про нас,-відповіла Маріна,- вот вона і взбісилася і сказала, що відправляє нас в якийсь коледж для магів. Кроків, Краків..
- Кроксміт! -виправив Костя.
- А ти звідки знаєш?- здивовано запитала вона.
- Наші батьки вже другий рік відправляють нас туди,- пояснив він.
- Ух ми не будем самі,- зраділа Яна і обняла Льошу.
Маріна раптом зірвалася і побігла на другий поверх.
- Ти куди?- здивувався Костя.
- Пішла збирати речі,- сказала Мальвіна.
- То ми теж побігли,- з цими словами ми побігли до своїх кімнат, а хлопців залишили внизу.
- А я не знала, що хлопці ходять до спеціальної школи для магів, Костя мені розповідав, що він ходить в 1 гімназію,-збираючи речі сказала Маріна,-виходить він мені взагалі не довіряє.
- Ну що ти хочеш, ви зустрічаєтеся лише 2 місяці, один з яких ти не знала про його здібності, а він про твої,- втішала її Мальвіна,- Авіатус!
Всі Мальвінені речі одразу полетіли у валізу.
- Клас, все таки круто мати силу,- радіючи відповіла вона.
- Блін, дівчата, що робити, в мене нічого не вміщається!!!- обурилася Яна.
- Ахах ти що не знаєш про розширене заклинання?- розсміялася я.
- Ні!- відповіла вона.
- Ага, вот як ти читаєш мамину книгу магії!(Мама після того разу коли ми показали її з батьком свої вміння, заставила визубрити всю її магічну книгу. Но я зрозуміла, що читає її тільки я і Мальвіна. ),- помахала на неї пальчиком я,- Аяяй.
- Я буду читати, тільки скажи заклинання.
- Абродус!
-Нічого ж не змінилося!- ще більше обурилася вона.
- А ти закинь туди ВСІ свої речі і подивишся.
- Авіатус!
Янені речі перелитіли через кімнату і влетіли у її валізу.
- А я що казала!- тріумфально зраділа я.
Всі її речі помістилися у валізу.
*А тим часом внизу.*
- Правда класно, що дівчата їдуть з нами?- запитав радіючи Тимур.
- Да нарешті ми позмагаємося з Ліною!- відповів Льоша і впіймав на собі погляд Тимура,- просто Яна розповідала, що вона класно чаклує, мені хочеться перевірити на скільки це правда.
- Стоп. Зачекай.А як ти поясниш Яні, що ви з Лерою так і не розійшлися?- запитав Ярослав у Льоші.
- Що???
На сходах стояла розлючена Мальвіна.