Магія 21 століття

Коледж

Наступного ранку я прокинулася дуже рано в сім годин. Не знаю, що на мене найшло я ніколи так не прокидалася, навіть до школи. Я встала з ліжка пішла у ванну і раптом в мене запаморочилося в голові і потемніло в очах.
"О ні знову"- промайнуло в мене в голові.
Знову та сама картина: літо, приблизно серпень Яна гуляє з Льошою(на цей раз, я не здивувалася),вони цілуються і раптом звідкись появилися люди. Вони, щось кричали, але все було як в тумані і я не зрозуміла ані слова, найвищий закричав і у Яну полетів струмінь магії, але струмінь відлетів і потрапив у дерево.
Цього разу я не кричала, все одно ніхто не почує.
Клента,- прокричав Льоша і чоловік в масці впав на землю і закричав.
На цьому моє видіння не завершилося.
Чоловік закричав так голосно, що я ледь не знемпритомніла.
- Досить!! Льош, припини, йому ж боляче!!- закричала підбігаючи Яна.
- Потерпить, він ж ледь не вбив тебе,- сказав холодно Льоша.
Підчас їхньої розмови чоловік розявився.
- Рада? Тепер він утік!
- Нічого, скажи мені, як ти це зробив?- запитала Яна
- Що?
- Як ти йому зробив боляче?
- Емм... Ну я ...
- Ти маг!? Да!- сумно запитала Яна- чому ж ти не розповідав?
- Я думав ти все знаєш.
Яна здивлвано подивилася на Льошу, ніби задаючи запитання:"звідки".
- Ну, розумієш, одного разу у вас дома Ліна придявила нам, що ми маги, ну ми і призналися. Я думав вони тобі розповіли.
- Вони?- запитала нічого не розуміюча Яна.
- Так, Ліна і Мальвіна.
Я знову у своїй ванній. Я швидко помчала на третій поверх до кімнати Мальвіни
- Мальвін, прокидайся,- сказала я.
- О, единорожик я не знала, що ти умієш говорити!?- з цими словами вона піднялася і погладила мене по голові, а потім вмостилася у ліжко.
- Еййй, ПІДЙОМ!!!
- Що? Навіщо? Чому так рано?- соно запитувала Мальвіна.
- Мені потрібно тобі розповісти.
- Ну, я тебе слухаю,- встаючи з ліжка сказала Мальвіна,- щож такого важливого ти мені повина розповісти о сьомій ранку? СЬОМА РАНКУ???? ТИ, ЩО ЗБОЖИВОЛІЛА?
- Тихше, ще всіх розбудиш.
- Ну і що я повина знати?
- В мене знову було видіння,- сказала я, - теж саме, але цього разу воно було довше.
- ... ну розповідай.
- Все так само, як і вчора, але той злочинець утік і Льоша розповів Яні, що ми знали про те, що вони маги і вона дуже засумувала.
-І що тепер нам робити?- запитала Мальвіна,- ти думаєш потрібно розповісти?
- Не знаю. Напевно, що потрібно, ти ж знаєш Яну, як образиться...
- Що ви так кричите, весь будинок розбудили!!!- заходячи в кімнату сказала Яна,- я тільки підранок заснула!- з цими словами вона вмостилася на Мальвіненому ліжку і ледь не скинула мене.
- Хей, обережно,- сказала я,- а, що ти вночі робила?
- Та, щось живіт болів підранок угамувався.
- Ян, послухай, нам потрібно тобі щось розповісти,- сказала Мальвіна.
- Ну...
- Ну, по-перше, Льоша, Тимур, Ярослав і Костя- маги(Яна ледь не попирхнулася соком, який пила в той момент). По-друге, вони знають, що ми теж чаклунки. По-третє, я тебе вітаю все таки ти будеш зустрічатися з Льошою,(на цей раз Яна попирхнулася долькую яблука). А по-четверте, тебе чекає небезпека.
- Ахахаха- засміялася Яна,- я майже купилася, особливо те, що хлопці маги, ахах, це ж не правда?- запитала Яна.
- Ні, все так, як сказала Ліна,- відповіла Мальвіна.
- Ок, почнемо все зпочатку. Так, вони, що маги?- запитала Яна.
- Так,-відповіли ми.
- Вау! Далі чому ти вирішила, що я буду з ним зустрічатися?
- Я ж можу бачити майбутньє! Вот уже в друге, як я бачу вас разом в парку і раптом на вас нападають невідомі,- відповіла я.
- Невідомі? Які ще невідомі?- запитала Яна.
- Не знаю, якісь люди вони напали на тебе, а Льоша захистив тебе.
- Ого...
Яна сиділа не знаючи, що відповісти, вона була, як мені здалося трішки шокована і трішки засмучена, тому що ми не розповіли їй все одразу.
- Дівчата ви ж не забули, що в нас зустріч з хлопцями в 11, а зараз уже майже 9?- порушуючи тишину запитала Мальвіна.
Справді на годинику було без дванадцяті девята.
- Ну так, що...?- запитала я,- хто перший в душ?
З цими словами я зірвалася з кроваті і побігла до дверей, я ледь не вдарилася об них, але дякувати Богу в Мальвіненій кімнаті двері відкриваються в обидві сторони. Я вибігла з її кімнати і залетіла у ванну. Я почула, як хтось влетів у двері і ледь не вибив їх.
(В нашій родині потрібно швидко бігати і вміти швидко приймати рішення, тому що нас семеро, а ван лише три, але якщо в одну з них потрапить Маріна то годину туди не можна буде потрапити)
- Аааааа,- закричала Яна.
- Швидко біжіть далі, Маріна ще не прокинулася.
- Доброго ранку,- сказала спускаючись Маріна,- що у нас сьогодні на сніданок?
- Я сподівся ти не забула, що в одинацять зайдуть хлопці?- запитала я.
- Що?- вона подивилася на годиник,- боже мій 10:30.
Вона вибігла з кухні і побігла на гору.
- Ахаха- засміялися ми.
- Дівчата ви ж не забули, що ви не повині нікому розповідати, що ви чаклунки?- запитала мама.
- Пізно, вони вже знають і ми також,- відповіла Яна.
- Що вони знають?- хвилюючись запитала мама.
- Що ми чаклунки,- відповіла Яна,- і ми теж про них все знаємо.
- Що ви знаєте?- здивовано запитала мама.
- Вони також маги.
- Як?- здивувалася мама.
- Ну я побачила у видінні, як Льоша чаклує, а потім запитала їх вот вони і призналися.
- Якому видінні? В тебе було видіння? Швидко розповідай.
- Ну що тут розповідати?.... Я розповіла мамі все, що бачила.
- Так, все годі, ви їдете в Кроксміт! -відповіла мама,- завтра же куплю вам білети!!!