Магія 21 століття

Поїзд

-Жабячі лапки, солодкі жабячі лапки з новим смаком полуниці, хто бажає жабячі лапки?
- Свіжий випуск "Щоденника"
- Хух, нарешті вирвалася,- закриваючи двері купе сказала Яна,-в вас завжди такий хаос?
- Це ще, що, вот коли Максимові брати продавали вибухівку це було щось!! Вони положили її на крісло Калині...таке було.
- Ем, а хто така Калина?- запитала не розуміючи я, -і хто такий Максим і його брати?
- А точно я і забув, що ви перший раз. Калина це дикан Мечоносців,- відповів Льоша,- а Максим- це один з наших однокласників, в нього є 4 брати і 1 сестра.
- Ем?? А хто такі Мечоносці?- запитила Яна.
- В нас є чотири факультети Мечоносці, Левовий Зів, Червоний ріг, Золоте око.
- До речі в якому ви факультеті?- запитала Маріна, обіймаючи Костю,- мені би хотілося бути з вами.
- Ми Мечоносці!- згордість відповів Льоша.
Я довго не могла збагнути, як Льоша досі не розповів Яні, що зустрічається з тою дівчиною. Після того, як Мальвіна почула їхню розмову вона швидко розповіла нам з Маріною і ми вирішили, що по-преїзду обовязково поговоримо з Льошою і будемо вимагати, щоб він все розповів Яні, але якщо він відмовиться, ми самі все розповімо.
- Про, що задумалася?- запитав Тимур підсідаючи блище.
- Та так, ні про що,- відповіла я.
- ПІДЇЖДЖАЄМО!!- почули ми крик.
- Потрібно переодягтися. Давайте ми з хлопцями вийдемо, а ви переодягнетися, - сказав Ярослав.
- Добре...але де нам взяти форму?- здивовано запитала Мальвіна.
- Пошукайте в себе в вазлізі, я впевнений, що мама положила вам форму,- сказав виходячи Льоша, і за ним вийшли і всі інші, ми з дівчатами залишилися самі.
- Ну, що давайте шукати,- сказала я і полізла за валізою, дівчата зробили теж саме.
За хвилину ми відкрили валізу і почали шукати, щось схоже на шкільну форму, як нам здавалося вона мала бути схожа на нашу(це ж все-таки школа): білий верх і синій низ, але як ми здивувалися коли побачили, що в наших валізах, взагалі не було речей, які ми туди клали. Замість них там лежали незрозумілі речі, призначень, яких ми не знали. Через деякий час ми замітили на дні валізи, якісь речі. Спочатку я подумала, що це одяг Мальвіни і почала шукати далі, але зрозуміла, що в валізі більше немає речей.
- Це шкільна форма??-піднімаючи одяг запитала Яна.
-Напевно так, я нічого другого не знайшла,- відповіла Маріна.
-Ну, що давайте переодягатися,-дістаючи форму сказала я.
Через п'ять хвилин ми були одягнені в: чорну юбку, голубувату сорочку і в дуже довгий плащ з капюшоном.
- Ви дуже гарні,- заходячи в купе сказали хлопці.
- Ви жартуєте? В мене питання, навіщо цей плащ, який спадає мені аж до ніг??- запитала я.
- Ну....- почав Льоша.
- КІНЦЕВА!!!!!
- Ну, що виходимо.
Поїзд зупинився і всі почали по трохи виходити. Я трішки забарилася і вийшла сама остання
-Ай, обережніше!- закричала я.
Виходячи з купе на мене наштовхнувся якийсь недоумок і ледь не збив мене.
- Немає чого ставати посеред проходу! Ворушися, ти не одна!- обізвався якийсь хлопець. Він мав чорняве пряме волосся, голубі очі, одягнутий він був в чорні штани, білу рубашку, чорний до підлоги плащ і мав на грудях якийсь не зрозумілий значок, який мав вигляд ока.
Він відштовхнув мене, що я знову майже не впала, і пішов в сторону виходу.
-Придурок!-закричала я.