Магія 21 століття

Неочікуваний гість

Я взагалі шокована, як я могла бути Оракулом?
Ми потренерувалися і нас відпустили попити чай з тістечками. Я зайшла у свою кімнату переодягнутися. В той момент коли я обирала що одягти: плаття чи юбку в вікно хтось заліз. Я ледь не викрикнула заклинання, але вчасно схаминулася і взяла в руки те, що було блище. Ну звичайно саме блище опинився мій топ. Я вибігла із за шкафа з криками:"Ааааааа" і розпочала махати топом.
- Топ? Ти серйозно?!- запитав сміючись не відомий голос, який на лежав хлопцеві.
Я відкрила очі і побачила, що навпроти мене стоїть Тимур.
- Ти що? Я ледь не знепритомніла,- з цими словами я розпочала бити його топом.
- Еййй ти, що я ж просто хотів зустрітися.
- Да доречі, що ти тут робиш?- запитала обурено я
- Ти не хотіла гуляти тому я прийшов до тебе.
- А через двері зайти мозгів не вистачило?
- Ні просто...
Дззззз
- Вот бачиш нормальні люди дзвонять в двері і чекають доки їм не відкриють.
Я вийшла з кімнати і спустилася на перший поверх, Тимур йшов за мною, я думаю йому було цікаво хто прийшов до нас так рано.
Дззз
- Ідуу.
Я відкриваю двері, але це зробити просто не реально, тому, що в нас конкретно заїдає замок.
- Ну знову!?- розсерджено запитала я,- відкривайсяя.
Я розпочала дьоргати дверима, але вони так і не відкривалися
- Ейй охолонь- з цими словами Тимур мягко відвінув мене в сторону і підійшов до дверей.
- Ну спробуй, Геракл.
Тимур легенько потянув двері на себе і покрутив замок.
- Ну,- він подивився на мене переможеним поглядом,- прошу. Він вклонився і пропустив мене до дверей.
Я відкрила двері і побачила, що на ганку стоїть він і, раптом перед моїми очима пробігла картина:"дощ, вітер, відмова, сльози, удар, рука, мене захистив Тимур, зрада"-це був Костя.
Він стояв з букетом квітів і цукерками.
Він подивився на мене і, як мені здалося трішки зніяковів.
- Ну і хто же в нас такий чемний, що входить через двері?- запитав Тимур і став біля мене,- ооо Костян ти, що тут робиш? До Маріни прийшов? Ти знаєш що він тепер з нею зустрічається?- запитав він мене.
- Ну і що тут такого? - запитав здивовано Костя,- доречі вона в дома?
- Емм, так звичайно, якщо хочеш зайди, а я її покличу.
Я закрила двері і пішла нагору, щоб покликати Маріну. Я була змушена піднятися на третій поверх, тому, що ні на першому, ні на другому її не було, приблизно я догадувалася, що вона у ванній.
Тук тук тук
- Марін, до тебе прийшов Костя.
БАХ, ДЗЕНЬ
- ЩО?? Чому ти не сказала? - із-за дверей визирнула Маріна у халаті і з маскою на обличчі.
- Він тількищо прийшов.
- Затримай його якось, я не можу зявитися в такому вигляді.
- Як я його затримаю?-здивовано запитала я.
- Не знаю розкажи йому щось, ну затримай будь-ласка.
- Добре. Тільки швидше.
- Дякую дякую. Ти ж знаєш як я тебе люблю,- вона обіняла мене і побігла у кімнату.
- О, Мальвін, йдем!- я взяла її за руку і потягнула у вітальню
- Куди?
- Там прийшов Костя, а Маріна не готова.
- Зачекай, я думала, що ти йому подобаєшся, хіба ні?
- Так, закрили тему.
- Ну як ви? - спускаючись запитала я.
- Все супер.
Дзззз
- Кого це принесло? - здивовано запитала Мальвіна.
- Зараз дізнаємося. Я підйшла до дверей і вдруге споробувала їх відкрити, але так і не вийшло.
-Ой, щоб ти без мене робила?- запитав Тимур.
Він підійшов і вдруге відкрив двері. На ганку стояв Ярослав.
- Привіт всім. О і Костя тут, і ти.
- Привіт,- відповіли ми.
- Лін, можна тебе на хвильку?- запитала Мальвіна.
- Так, звичайно.
Ми вийшли з кімнати і попрямували на кухню.
- Що трапилося?- запитала я.
- Я не можу там знаходитися.
- Чому?- здивовано запитала я,- що трапилося?
- Там Ярослав!
- Іііі?
- Ну блін..., я не можу і все вибач!
- Ааа, здається я зрозуміла в чому справа.
- І в чому ж?
- Він тобі тодобається і ти його соромишся.
- Пфф, ні звичайно.
- Так так, зачикай зараз ти станеш куколкою.
Авандапродус.
Раптом Мальвінене вбрання змінилося, з шортів і майки на красиве плаття і босоножки на підборах. Волося з косички на кудряві локони і зявився макіяж.
- Ну вот і все. Тримай,- я простягнула Мальвіні зеркало.
- Ого, яка я красива, я навіть не думала, що ти так чаклуєш. Все я пішла наздоганяй.
Я вже хотіла йти, але зненацька в мене запаморочилася голова і потемніло в очах. Раптом перед очима промайнула картина: літо, приблизно серпень Яна гуляє з Льошою(дивно в нього ж є дівчина), але може це просто дружня прогулянка вони цілуються і раптом з відкись появилися люди, мені здалося, що я їх вже бачила. Вони, щось кричали, але все було як в тумані і я не зрозуміла слова, найвищий закричав і в Яну полетів струмінь магії (це також були чарівники), але струмінь відлетів і потрапив у дерево. - Ян, тут же Льоша!!- крикнула я, але вона не почула.
Але мені все таки здалося, що Яна була не менш шокована, вона здивовано подивилася на Льошу, але він зловісно дивився на чоловіка у масці.
Клента,- прокричав Льоша і чоловік в масці впав на землі і закричав.

Я відкрила очі і побачила здивовану Мальвіну.
- Лін, що з тобою, чому ти застигла?
Я пройшла повз Мальвіну, не сказавши ні слова.
- Чому??- запитала я заходячи у вітальню.
- Що чому?- запитав здивовано Тимур.
- Чому ви не сказали, що ви маги?
- Емм... З чого ти це взяла?- запитав здивовано Тимур.
- Не важливо, так чому.
- Ну взагаліто ми не маги..
- Не бреши я знаю що ви також маги, чому ви нам не сказали?
- А чому ми повині вам говорити?.. Зачекай, чому ти сказала "також"? Ви що тоже маги? А чому ви не сказали?
- А чому ми мали вам, щось говорити?- обурино запитала я.
- А ми чому?
- Не сваріться! Так це правда ви маги?- запитала Мальвіна.
- Так правда, але ми про це дізналися не давно тому і нікому не говорили.- відповів Льоша.
- Ми також дізналися, лише місяць тому.
- Зажди, а звідки ти дізналася про те, що ми маги?- запитав в мене Костя.
- Емм, я особлива!- відповіла я.
- Просто вона Ор..
-Кххх.
- Хто вона?- запитав Льоша.
- Ні хто, не важливо!
- Ну скажіть, ми ж сказали.
- Я організатор, організовою збори магів і тому знаю.
- Ааа, зрозуміло. Так давайте може кудись сходимо?- запитав Тимур.
- Можна, але не сьогодні, давайте краще завтра.
- Добре, отже об одинадцятій біля вашого будинку,- сказав Тимур і пішов до дверей,-і до речі завтра, щоб всі були в платті. Все папа.
Після того, як за хлопцями закрилися двері спустилася Маріна.
- Всім привіт, ей де всі?
- Вони пішли додому, але здається тебе чекає Костя.
Вона вибігла на двір і побачила Костю, який при зустрічі з нею посміхнувся і поцілував Маріну.
- А чому ти не захотіла піти сьогодні?- запитала мене Мальвіна.
- Я повина тобі розповісти.
- І що ж?
- Я бачила, як Яна зустрічається з Льошою і на них напали тіже люди, що на наших батьків.
- А, вот, як ти дізналася про те, що хлопці чарівники.
- Да, в мене було видіння, але його перервали і я не знаю чим це закінчилося!
- І що нам робити?
- Не знаю, але це було літо і приблизно в серпні, нам потрібно якось завадити цьому.
- Так, але як?
- Покищо не знаю.