І знову він...

12 частина

Ранок. Вихідний. На годиннику 08:00, сьогодні дуже важливий матч для Динамо, який вирішує долю та подальші дії команди.
Ліля прокинулась раніше Сашка. Встала та пішла готувати сніданок. Готово. Дівчина пішла будити Сашка:
—Сонечко, вставай. Сьогодні дуже важливий день. Сніданок вже готовий. Все, чекаю тебе на кухні.
Через декілька хвилин, пара вже снідала та мило спілкувалась. Так як, останні дні вони рідко бачились (через напружений графік), у Лілі та Сашка було багато новин, якими вони хотіли поділитись якнайшвидше.

На годиннику близько 10 години, тому Сашко поїхав вже на базу. Матч розпочнеться о 14:45, тому у Лілі було достатньо часу, щоб зібратись та поїхати туди.

Від Лілі:
Я зібралась, та поїхала до стадіону. Я нервувала та дуже хвилювалась через матч, який має відбутись вже через 40 хвилин.
Приїхавши до місця призначення, я пішла до стадіону. Було вже досить багато людей. Серед них можна було побачити та здогадатись де вболівальники команди Динамо, а де команди суперника.
На полі, ще тренувались футболісти, на вигляд вони були досить спокійними. Але я здогадуюсь, що у них відбувається всередині.
Матч розпочався. Подумки побажавши хлопцям успіху та перемоги, я почала спостерігати за грою.

Перший тайм видався дуже тяжким. Було багато напружених моментів, які створювала команда суперника. Велику кількість часу, гра велась на половині поля Динамо.
Здавалося, в момент коли м’яч летів прямісінько у ворота Динамо, серце на мить зупинялось. На щастя, перший тайм закінчився з рахунок 0:0.

Під час перерви, хлопці аналізували гру суперника, та думали, як все-таки вийти та забити м’яч у ворота суперника.

Розпочався другий тайм. Всі були дуже збентежені, і Ліля звісно теж.
Гра була дуже емоційна. Багато жовтих карток, падіння, фоли, травми. 88 хвилина матчу, всіх змусила затамували подих. Сирота робить передачу на Циганкова і…ГОЛ….м’яч у воротах суперника. Такий довгоочікуваний та вирішальний гол для команди Динамо.

Всі раділи перемозі. Щасливі хлопці повернулись до роздягальні.

Від Лілі:
Це просто неймовірно. Емоції переповнюють мене із середини. Та я впевнена, що не лише мене.
Я вирішила піти привітати хлопців та особисто Сашка з цією перемогою. Я попрямувала до роздягалні хлопців. Зайшовши в коридор, я просто не повірила своїм очам. Я була в шоці….

Від Саши:
Як я обожнюю цю переможну атмосферу. Гра виявилась, насправді, дуже важкою. Суперник у нас був досить сильний, але нам все-таки вдалось здобути перемогу.
Всі раділи та весело розмовляли.
—Саша, там тебе кличуть.
—Хто?
—Не знаю, якась гарна дівчина.
Я одразу зрозумів про кого йде мова. Ідучи до дверей, я був впевнений, що побачу Лілю. Який ж я був здивований коли побачив не її.

—Настя?
*Так, саме вона. Після розлучення, ми залишись в хороших відносинах, звісно ми не часто спілкуємось, але образи один на одного не тримаємо*
—Привіт, вирішила привітати тебе з перемогою!
—Дякую, дуже неочікувано.
—Я знаю, що ця перемога, вам далась дуже важко. Але вона для вас дуже важлива. Тому ще раз вітаю.
Дівчина поцілувала хлопця…

Від Лілі:
Я була просто в шоці. Зайшовши в коридор, я спостерігала таку картину:
Саша та якась дівчина, стоять мило говорять. Тільки потім я побачила, що це Настя. В одну мить, я бачу як дівчина стає блище до Сашка та цілує його. Сльози вже текли з моїх очей, і я нічого не могла з цим зробити. Як він міг…

Від Саши:
Я і сам не зрозумів, що відбулося. Все сталось так швидко та неочікувано. Перевівши погляд вправо, я побачив Лілю, яка вже була у сльозах. Тоді я зрозумів, що вона все бачила. Бачила цей поцілунок…
Тільки я захотів підійти до Лілі, як вона швидко вибігла із стадіону.

У Лілі:
Я ще досі не могла в це повірити. Я стояла і дивилась на них. Як тут помічаю, що Саша йде до мене. Я не хотіла його слухати, а тим паче говорити з ним, у мене не було ніякого  бажання.
Приїхавши до себе додому, я виключила телефон, тому що була впевнена, що Саша буде телефонувати. Не хотіла я слухати його.

Від Саші:
Після цієї ситуації, я намагався все пояснити Лілі. Дзвонив, писав, навіть приїжджав до неї додому, але поговорити нам так і не вдалось. Наступний день, все на повторі. Але відповіді від Лілі так і не було.

Наступний день

У Лілі:
Ранок. Я прокинулась у поганому настрої. Думки про вчорашню ситуацію не покидали мене. Сьогодні у мене вихідний, знову. Тому я вирішила провести його в дома. Поснідала. Щоб вбити час, почала  прибирати у будинку. Це в мене зайняло досить багато часу. І нарешті я закінчила.
Протягом дня, до мене телефонував Саша, але я не відповідала. 
Блище до вечора, я вирішила подивитись якись фільм. Сюжет був дуже цікавий, я навіть і не замітила, що вже така пізня година. Але тут мій перегляд фільму перебив дзвінок. Я ще подумала, хто може телефонувати в такий час. На годиннику вже близько другої ночі. Я все-таки наважилась взяти слухавку:
—Ало, так слухаю.
—Лілю, вибач за такий пізній дзвінок.
Почувши наступні слова, я просто зніяковіла. Важлива для мене та людина яку я дуже люблю….
Померла…