Перебій Життя

1. Початок чогось хорошого чи поганого ?

• Дзвін будильника...
Я прокидаюся від нестерпного болю у голові. Вимикаючи будильник, моя голова досі зудить болем, випікаючи усі клітини мого організму.
- Що ж було учора ? Чому я нічого не пригадую? Ці запитання кружляють навколо моєї голівки , випікаючи її дедалі більше. Ніби пташенята обкружляли мої думки, за сягаючи мій розум до видуманих сюжетів історії. Пригнічені думки навіюються, неймовірною швидкістю, яка не бажає зменшуватися...
Узявши свій мобільний до рук, я очманіла- хоча ні слово " Очманіти " зовсім не передає усіх емоцій, шокового стану тієї миті. Він був розбитий до останнього цивільного містечка . Здається учора, він випав з кишені моєї куртки, та сильно поранився на бетонній плитці . У цю ж мить, головна біль пронзила мій розум новою хвилею болю, яка була значно могутнішою за минуло, тому я , як лицар в поєдинку вирішила виправити цю ситуацію, випивши пігулку . О після, вдалої битви мого організму з фізично-моральною біллю, я як лицар після поєдинку, вирішила відсвяткувати та привести себе в порядок. Спершу я розібралася з обличчям, яке мало жахливий вигляд після вчорашнього вечора. Згодом глянула у вікно, щоб переконатися чи у нормі погода. Зовнішня поверхня світу, за моїм вікном була навіть дуже чудовою, тільки легкий вітерець дмухав на сонячні промені, робивши їх не надто гарячими. Тому по-рекомендаціях, сонця з вітерком, я обрала надто зручне вбрання. Двері гардеробної зачинилися, після мого вибору, затишного чуда. Вдягнувши цю чудову ідею на себе, я подумала, що з розтріпаним волоссям буду виглядати, як чудовисько на полі битви а не лицар, який її виграв. Тому згодом на моєму каштановому шовку, появився чудовий хвостик, який дуже навіть, підкреслював контури мого обличчя. По дорозі у свою кімнатку, я заглянула на календар. Так, понеділок хм, все чудо..., не закінчивши навіть слово, у моїй голові усе перевернулося. Виходить мій внутрішній лицар, не зміг подолати усі проблеми цього світу . Понеділок навчальний день, а я ще дома вирішую проблеми зі своїм лицарем, який вирішив пропустити усе на світі. На моєму годиннику, стрілка показує на 12:03.Тобто виходить мій лицар не настільки поганий, та встигає ще навіть поснідати. Заняття у моєму навчальному закладі починаються рівно о першій дня, тому у мене є ціла година, щоб посидіти у ноуті, та й ще й поїсти. Відкривши дверцята мого величного холодильника (PS: Холодильник не просто величний, а дуже навіть велетенський. В мережі він сягає топ 10 Samsung RS54N3003EF . та й компанія, яка його виготовляє, дуже відома.) Хоча глянувши у цей величний холодильник, я була засмучена. Так я знову, забула закупитися продуктами, тому прийдеться відсв'ятковувати виграш в битві, всього-лиж омлетом із покинутих та забутих яєць. Я навіть не знаю, як вони там не зіпсувалися. Хоча я і мій внутрішній дух лицаря, обожнюємо велетенські столи їжі, сьогодні вимушені обійтися скутим омлетиком. Посмаживши собі сніданок та з'ївши його, у мене залишився час на посиденьки в соціальних мережах. Відкривши свій ноут, я побачила масу смс від Емелі.( Це моя подруга дитинства )

ЧАТ :

~Emely.waits

99 пропущених викликів

учора

- Кейт, ти де ? 23:37

- Все в порядку ? 23:38

- Сонце ми переживаємо, ти так несподівано від нас пішла, навіть не попрощавшись. ти була чимось налякана... 23:50

сьогодні

- Привіт. Емелі я не дуже тямлю, що відбувалося учора. Зі мною усе в порядку . Мій телефон у жахливому стані, тому не мала змоги дати відповідь. Люблю тебе :) 12:31

- Кейт, слава богу ти відповіла ! Я собі місце не знаходила,збиралася уже їхати до тебе . Я не змогла згадати за твій мобільний . Чекаю тебе y школі, потрібно серйозно поговорити ! і я тебе! 12:33

~~~~~~~~~~~~~~~~~

*От серйозно, що учора зі мною відбувалося.. ? Алкоголь стирає усю пам'ять, у моєму розумі ? *

Мій лицар, загубився у часі, тому я запізнююся на важливу зустріч друзів у шкільному куточку.Потрібно негайно виїхати, часу залишилося не багато .
На моєму наручному годиннику, який мені недавно подарували друзі, висвітлюється 12:48. Дорога до школи займає 10,15 хв ... Залежить від заторів, та погодних умов.
Взувшись у кросівки та взявши сумку, я вибігла на вулицю . -Так ось і моя крихітка ! (PS: це моя машинка, яку мені купила мама. Так як мені 16, я можу спокійно подорожувати по країні. *Обожнюю цей закон !* )

Сівши за кермо я вирушила у дорогу.На половині шляху, мій руль вийшов з ладу, машину завертало у різні сторони, я намагалася зупинитися але.... ..Не виходило...

- що відбувається з гальмами?!? Невже я зараз ... від цієї думки мене охопив страх, та пригнічення. Воно було набагато сильнішим ніж зранку... Мій внутрішній лицар, знову ввійшов у бій..
Намагаючись хоть щось вдіяти, я з великим старанням та бажанням жити, змогла звести машину з дорожнього руху, але не усе було так добре.. я врізалася в дерево ... Дуже велике дерево..
Далі я не все пам'ятала, але чула як люди, збираюся навколо моєї машинки, та галасують...... *Чи буду я жити ? Що зі мною?... * Моє тіло - покинули сили, мій лицар не зміг перемогти цю битву.... Я не змогла....
У очах потемніло, і я відключилася....