Перебій Життя

3. Зустріч у кафе, чи нові проблеми ?

Я ловлю на собі закоханий погляд його очей, під зоряним сяйвом вони виглядають значно привабливішими. Дивлячись на темне зорянисте небо, ми непомітно один для одного стаємо дедалі ближчі, і ось між нами всього-лиж кілька сантиметрів, над нами летить одна із тих чарівних зорей, та робить цю мить ще неймовірнішою. Вишенькою на торті- стає наш поцілунок.. О такк справжнісінький амурний поцілунок, сама не можу повірити у те, що відбувається.
Ліям: Кейт вставай ! - Що ? Ліям з тобою усе гаразд ? * Я не можу зрозуміти, чому Ліям, який кілька хвилин тому закликав покататися на єдинорогах, зараз не своїм голосом вимагає встати.... - Прокидайся! * знову цей голос, який уже не виходить із уст хлопця, а сам хлопець розпадається на дрібні частинки зоряного пилу..... Після цього мені приходить розуміння відбуваю-чого. Я :ну ще 5 хвилин . Емелі- ой ні з тебе досить, прокидайся!!! Емелі стягує з мене постіль, але це не діє на мене я і дальше продовжую спати та думати про нього -Ну тоді, я тебе попереджала! у відповідь я скуйовдилась та далі продовжила спати. Але не усе так як хотілося б, Емелі пролила на мене надзвичайно холодну воду. - оооо Боже, чому вона така холодна Емі: прокидайся сонько, у нас зустріч, і нас уже зачекались. Я неохоче підняла свою задню кінцівку та попрямувала приводити себе у порядок,тим часом Емелі змінила мені мокру постіль .

Уже через 15 хвилин, ми стояли на вулиці.
Пташки співали мелодійні мелодії, а Емелі влаштувала допит. -Що ж тобі, таке снилося? я: Ти серйозно ? Емі штовхнула мене ліктем, та почала реготати. Емелі:- нужбо признай, знову ж той поліцейський ? Я:такк, не можу його забути ще з лікарні.