26. Я знаю його...

55 27 1
                                        

Цей чоловік такий знайомий, його натура ...
Навіщо він нас водить кругами
- от в Америці я полюбляв...
- ?
- давайте ви тут постоїте трішки без мене, я відлучуся на хвилю
Антоніо відійшов від нас до хлопців
Їхню розмову я не чула, але могла уявляти де ж я його бачила
Цей погляд, нагадував дивного чоловіка з кафе, і Лієм мав мені дещо розповісти ..
А цей голос, нагадував незнайомця, який був у змові із відчимом ...
Поки я думала Еммі старалася до когось додзвонитися ...
А чоловік відводим хлопців у сторінку
Навіщо ж ?
Щось тут не так
Я відчула на своєму обличчі чиюсь руку
- Еммі я знаю це ти !
У відповідь мовчання
З протилежного боку було чутно крики Еммі
- Ми не так договорювалися !
Тобто догорювалися ..
- Еммі поясни !
- крихітка а ти не в курсі ?
Почувся голос чоловіка, який стояв за моєю спиною, та тримав уже мої руки
- я не в курсі чому ви мене тримаєте і що взагалі тут відбувається
- твоя подруга допомогла це все підлаштувати !
- точніше
- ГРОШІ ЇЇ ВИБІР, А НЕ ТИ !
У горлі підкосив комок, найрідніша людина, якій я довіряла усе моє життя, обрала брудні папірці замість мене...
- бос, що з ними робити ?
- вирубай .
Чоловік який схоплював мене за запясток, почав підкладати серветку із якоюсь рідиною, я з усіх сил виривалася та подавала звуки допомоги, але їх було більше, і вони були сильніші ...
А Еммі старалася щось їм доказувати, але у неї теж усе без зусиль ...
- Босс готово
- У автомобіль їх !
Чоловіки махнули, та взялися запихати дівчат у авто ...
Через кілька хвилин, місце злочинну не впізнати ...

Перебій ЖиттяWhere stories live. Discover now