Якось йшовши повз хлопчачий туалет я почула чиїсь схлипуваня. Незважаючи що це чоловічий туалет я зайшла. Побачила Драко який сидів на підлозі і плакав. Над ним висіла в повітрі Мірта.
- Я..я не хочу йому служити. Він погрожує батьками. А ще т..тітка вона каже що це велика честь йому служити. Але я його б..боюсь. - схлипував Драко.
Я ніколи не бачила його таким безпорадним і м'яким. Мені стало його шкода. І хоч я уникала розмов з ним, сьогодні я хотіла підтримати його.
- Це нормально його боятись. Він могутній. - підтримувала його Мірта.
Я вийшла і помітивши мене Мірта зникла в каналізаційній трубі, а Драко почав мигцем витирати сльози.
- Вибач, я не повинна була підслуховувати. - я сіла біля хлопця.
Драко промовчав. Я подивилась йому в очі. Його красиві очі так пасували до білого волосся.
- Ти говорив про Волдеморта? Ти справді не хочеш йому служити? - як най обережніше запитала я.
- Ейпріл іди геть! - крикнув Драко.
- Ні я не піду. Дозволь я буду поряд коли тобі погано. Поділися зі мною. - я пригорнула його рукою до себе.
Злість зникла з його обличчя. Він поклав голову мені на груди і взяв мене за руку.
- Я б не служив Темному Лорду якби моя сім'я не була б з ним зв'язана. Я не хочу виконувати його накази. Я не вбивця як він. Але я не можу відмовитись від служіння йому через його погрози вбити батьків. Я б ніколи не допомагав йому, і стараюсь не допомагати але коли він дізнається що я виконую його завдання не так, він карає Круціатусом.
- Ми будемо боротись з ним. Колись він буде вбитий. І ми нарешті зможемо нормально жити.
Драко піднявся і подав мені руку щоб я встала. Ми піднялись і попрямували на уроки.
