- Погода відстій, але ми впораємось. - підбадьорював нас Драко.
- Буде важко розгледіти снича в такій погоді. - засмутилась я.
- Ти впораєшся, я в це вірю - сказав Драко і поклав руку на моє плече.
Ми переодягнулись і вийшли на поле. Періщив сильний дощ. За свистком обидві команди взлетіли в повітря.
Ніхто майже нічого не бачив. Мене випадково вгатилили квафелом в живіт. Я ледве втрималась на мітлі.
- 20:10 на користь Слизарену.
Гра тривала довго, рахунок збільшився до 80:20 на користь Рейвенклову. Я не одразу розгледіла снича. Ловець Рейвенкловської команди вже мчав за ним. Я його наздогнала і ми були на рівні. Хтось з Рейвенкловських відбивачів пульнув бладжера в мене але я вчасно затормозила і бладжер полетів у ловця команди суперника. Він зірвався з мітли і полетів вниз. В мене була всього секунда роздумів кого треба спіймати. І навіть не задумуючись я полетіла за хлопцем що падав з великою швидкістю. Він був важкий щоб посадити його на мітлу і я схопила його за руку. Його рука постійно вислизала з-під моєї. Я з великим зусиллям опустила його і взлетіла в пошуках снича. Але він зник. Ловець Рейвенкловської команди вже піднявся в небо і ми вдвох ширяли над полем. Гра затягнулась до вечора. Було доволі темно але я розгледіла снича. Він був біля воріт команди суперника. Рейвенкловському ловцю було ближче до нього. Я оминула загоничів, декількох бладжерів та була вже близько до цілі. Ловець Рейвенклова летів і поглядав на мене. Один з відбивачів знову запустив у мене бладжера якого я не помітила бо дивилась на ловця що мчав прямо на мене. Я впала з мітли і трималась лише однією рукою за неї. Хлопець допоміг мені залізти на неї.
- Якого чорта? - розізлилась я на хлопця.
- Бладжер... він летів прямо на тебе. Ти врятувала мене а я тебе. - ловець посміхнувся.
Я незважаючи на нього погналась за сничом. Цього разу я встигла його схопити перш ніж він зник. На трибунах загули Слизеринці. Ми опустились на землю. Нас вітали потиском руки. Я хотіла якомога швидше опинитись в своєму теплому ліжку. Вирвавшись від натовпу я пішла в Гоґвортс. З одягу стікала вода, Філч був злий від кількості болота що нанесли учні. Я прийняла душ, переодягнулась і пішла до вітальні Слизерину. Ніхто й не збирався спати. Всі раділи перемозі. Я пошукала очима Драко, він сидів майже у центрі гурту, побачивши мене хлопець піднявся.
- Ми перемогли! - крикнув Драко піднявши мою руку вгору, щоб на нас всі подивились.
- Так справді, але якби Ейпріл зловила снича раніше то не прийшлося б так довго літати на холоді. - вмітивши мене сказала Пенсі.
Деякі Слизеринці загули підтримуючи її, це були і деякі хлопці з команди.
- Тобто мені потрібно було ловити снича а хлопець мав впасти і розбитись? Він міг покалічитись чи вбитись взагалі! - крикнула я на свій захист.
- Так в нашої Ейпріл виявляється добродушне серце. - насмішкувато сказала Пенсі.
- Пенсі припини, вона вчинила як вважала за потрібне, до того ж ми все таки перемогли, треба радіти. - заступився Драко, обличчя в Пенсі змінилось на злість.
Я пішла до спальні. Наступного дня Пенсі знайшла нагоду поговорити зі мною на одинці.
- Чого ти так прилипла до Драко, можливо ти забула що його улюблена тітонька Белатриса вбила твого татка? Чи можливо ти досі не в курсі що Драко як і його батьки смертежер. Він буде служити тому кого ти найбільше всіх ненавидиш. - сказала Пенсі.
Я промовчала і розвернувшись пішла геть.
- А й справді чого це я так здружилась з ним. Я маю його ненавидіти як і інших смертежерів. - говорила я сама до себе.
На тренуваннях з квідичу, на уроках та у вільний час я не говорила з Драко, навіть не наближалась до нього, зате Пенсі робила все можливе і неможливе щоб привернути його увагу на себе.
