Серпень не пройшов а пролетів і вже скоро повертатись в Гоґвортс. Нам прийшли списки підручників та інших речей в школу.
Місіс Візлі все купила. І 1 вересня ми спакувавши валізи прибули на платформу 9 ¾.
Дочекавшись Гоквортський експрес ми сіли на нього і поїхали. Години минали швидко і я переодягнувшись чекала поки Гоґвортський експрес зупиниться в Гоґсміді. За декілька хвилин учні повиходили і направились до диліжансів в яких були запряжені дивні коні.
Я підбігла до Гаррі, Рона, Герміони та Луни що вже сідали.
- Е-е-е-е... а що це за створіння запряжені в диліжанси? Я їх ніколи не бачила і чому зараз бачу? Я думала що диліжанси самі їдуть.
- Це тестерали, їх можуть бачити лише ті, хто на власні очі бачив смерть. Вони тут завжди були. - сказала Луна.
- Ти теж їх бачиш? - запитала я в неї.
- Так, а ще Гаррі теж їх бачить. - відповіла Луна і подивилась на Гаррі.
По звичаю старші класи пішли у велику залу а перші класи пішли за Геґрідом.
У Великій залі було все як завжди. Першокласників розсортували по гуртожитках, Дамблдор промовив декілька слів і ми сіли вечеряти. Після вечері всі пішли в свій гуртожиток. Спустились у підвал, зайшли крізь стіну і опинились у Слизеренській вітальні.
На кріслах зручно вмостились семикласники Креб, Ґойл та Драко який щось розповідав своїй подружці, Пенсі Паркінсон, яка сиділа в нього на колінах. Я пройшла повз них і пішла в дівочу спальню.
Зранку за сніданком до столиків кожного з гуртожитків підходили їхні вихователі щоб вручити розклад. Було дивно коли замість мого батька підійшов Слизоріг і я по звичці сказала вслід Слизорогу.
- Дякую професоре Снейп.
- Люба, я професор Слизоріг - виправив мене Горацій і стишив голос, - всім нам прикро що твій батько так загинув, я колись вчив його, тому добре його знав.
Слизоріг пішов далі але знову згадавши про батька шматок в горло не ліз, я акуратно підвелася і пішла у Слизеринську вітальню.
В голові запаморочилось і всього на мить закрила очі і в щось врізалась. Точніше не в щось а в когось. Це був Малфой.
- Дивися куди йдеш. - сказав він і збирався вже йти.
- А ти чого не дивився? Повилазило? - крикнула вслід хлопцю і він повернувся.
- Що?
- Я не збираюсь тобі повторювати ще раз. - нахабно відповіла йому.
- Повтори що ти там вякнула? - роздратувався хлопець.
Я проігнорувала його і пішла до входу в вітальню, хлопець схопив за руку. І боляче стис.
- Не смій мене чіпати! - я вирвала свою руку і пішла до вітальні.
Схопивши свій рюкзак я поспішила на урок гербалогії разом з Грифіндором.
- Діти згрупуйтесь по двоє чоловік - попрохала професорка Спраут - подвоє Гаррі! - наголосила професорка коли Гаррі підійшов до Герміони і Рона.
Всі розглядались по сторонах і шукали з ким стати в пару.
- Гаррі, можна з тобою стати в пару? - запитала я і підійшла до хлопця.
- Ні, е-е-е... в мене вже є з ким працювати в парі. - швидко сказав хлопець і почав розглядатись по сторонах.
- Справді? - недовірливо глянула на Гаррі який стояв сам.
- Е-е-е-е... О, Невіле ти не проти якщо я буду працювати з тобою? - запитав Гаррі в Невіла і попрямував до нього.
Всі шестикласники стояли парами а з сьомого класу залишився лише якийсь хлопець з Грифіндору який стояв сам, тому я підійшла до нього.
- Привіт, можна стати в пару до тебе?
- Так, я Шеймус Фініґан. - представився хлопець.
- Ейпріл Снейп.
- Мені шкода що твог...
- Давай за роботу, досить говорити не по темі. - перебила хлопця на пів слові.
Цілий урок гербалогії Драко дивився на мене, але я робила вигляд що не помічаю, після закінчення уроку я попрямувала на трансфігурацію.
Після уроків повечерявши у вітальні я почала робити домашнє як почула голос Драко.
- Усім бажаючим завтра о 8 з'явитись на полі для квідичу на проби для нового складу команди.
