На наступний день після уроків о 8 я прийшла на поле зі своєю мітлою. Підійшла до столу де сидів Драко.
- Я на проби ловця. - голосно заявила я спираючись руками об стіл.
- Ти? На проби ловця? Я здивуюсь якщо ти хоча б будеш не на останньому місці. - глузував Драко.
- Це мені говорить людина яка купила місце завдяки батьку. Ще побачимо як буде. - я сіла і стала чекати своєї черги.
Після того як всі бажаючі на роль ловця закінчились Драко почав оголошувати хто буде ловцем команди.
- Найкраще з тих хто тут зібрався впоралась з завданням Ейпріл Снейп.
Я самовдоволено підійшла до Драко. Мене привітали бурними оплесками.
- Я визнаю що помилився щодо тебе, вітаю в команді. - сказав хлопець і пожав мені руку.
Я лише посміхнулась і пішла до вітальні Слизерину. Ще трохи посидівши над домашніми завданнями пішла спати.
Тижні минали дуже швидко, гра в квідич між Слизерином і Грифіндором наближалась, тренування виснажували а домашніх завдань було багато, вчителі готували шестикласників до складання СОВ.
І ось день гри настав, капітан команди побажав усім успіху і ми вийшли на поле. За свистком мадам Гуч сіли на мітли і взлетіли. Гра почалась, я почала літати навколо поля і шукати маленького золотого снича. Рахунок почав Грифіндор.
- 10:0 на користь Грифіндору коментував Захаріас Сміт.
Минуло трохи часу і Слизарин почав програвати з відривом 30 очок.
- 70:40 на користь Грифіндору.
І ось я побачила маленьку золоту кульку з крильцями. Гаррі його ще не побачив. Я помчала щоб його зловити. Гаррі теж кинувся навздогін. Я витягнула руку щоб спіймати снича і....залишалось зовсім трохи щоб дотягнутися до нього.... Гаррі збив мене з мітли і я полетіла вниз. Висота була не велика, метрів 5-6 від землі. Я впала на спину а в моїй руці виривався на волю снич. Перед тим як знепритомніти я змогла побачити як білявий хлопець з Слизерину з шаленою швидкістю в когось влетів і замахнувся кулаком, як я здогадалась він вдарив когось в обличчя. Залунав свисток мадам Гуч яка вже бігла до мене, але Драко її випередив і взявши на руки поніс до лікарні.
Отямившись уже в палаті перед собою побачила стурбованого Малфоя і мадам Помфрі.
- Серйозних ушкоджень немає крім зламаної руки, але я вже це виправила, твоя рука як новенька. - сказала мадам Помфрі.
- Ти як? - запитав Драко.
- Наче нормально.
- Я тому Поттеру добре заїхав в пику. - посміхнувся Драко і показав перебинтовану руку.
- Не варто було. - почала було я, а усмішка Драко змінилась на здивування.
- Він тебе скинув з мітли! А ця карга стара Гуч не побачила цього і подумала що це я просто так йому вліпив по носі. Щей покарання назначила. - обурився Драко.
- Вона ніколи нічого не бачить. - посміхнулась я.
- Добре я піду, команда чекає, всі хочуть знати чи з тобою все в порядку і звичайно хочуть відсвяткувати нашу перемогу, завдяки тобі. Я ще прийду.
- Буду чекати.
Драко вийшов, мадам Помфрі пішла до себе, а я залишилась на одинці з своїми думками.
- Можливо Гаррі випадково скинув мене, ну не може такого бути щоб спеціально. Як би там не було але якщо він справді не хотів щоб так сталось то хоча б вибачиться або прийде мене навідати.
Але весь час мого перебування в лікарні Гаррі так і не з'явився, а коли була нагода поговорити він робив вигляд що мене не існує.
Я відкинула сподівання що він вибачиться. А на вихідних у Гоґсміді все таки сталось диво і Гаррі покликав мене до себе, але як потім виявилось з іншої причини.
