Лілея

Глава 31

 Продовження вечора було не менш розкішним ніж початок. Але Ярослав більше не посміхався, здавалося, що після розмови з Мирославом той геть втратив інтерес, до того, що відбувається довкола. Якийсь час він безпристрасно свердлив поглядом Світлану, аж поки вона не помітила цього погляду. І вони один за одним вийшли з зали, мабуть, щоб поговорити. Я хотіла вийти з ними, але мене зупинила рука Мирослава, що лягла мені на коліно. Чомусь вона опинилася занадто високо, але він заговорив, і я теж вдала, що не помічаю.

— Люба, дай їм час, хай поговорять. Ця стерва вкотре насолила шефу, тож думаю, що цей раз їй так все не минеться.

— А що ж сталося? — нічого не підозрюючи запитала.

— Не хвилюйся, нічого такого, щоб не зміг залагодити Ярик з його зв'язками та фінансами.

— І все ж, ви скажете мені що діється, я думаю, що якщо Ярослав мій хлопець, то я маю право знати.

Рука Мирослава, стиснулася на моїй нозі, потім він послабив хватку, і злегка погладив ногу, певно тильною стороною руки.

— Заберіть руку, негайно, що ви собі дозволяєте?

— Ти можеш звертатися до мене на ти, — і він глянув мені в очі, а потім наблизився ще ближче.

— Ми обоє знаємо, що ти не його дівчина, все це фікція. І ніщо нам не заважає приємно провести ніч.

— Думаю, Ярослав погодився б зі мною, що це не ваша справа, — і я все ж скинула його руку, хоча при цьому мало не перекинула келих з вином, і привернула кілька зацікавлених поглядів.

— А ти примхлива дівчина, але це не надовго.

Я встала, і намагаючись чемно себе поводити, і йти не надто швидко, щоб ніхто нічого не запідозрив, вийшла у світлий хол. Де в кутку і знайшла Ярослава, що не приховуючись кипів гнівом, і якусь незвично розгублену Світлану. Вони бурхливо щось обговорювали, але я вчула лише шматок речення, перш ніж розмова скінчилася, бо стукіт підборів видав мою присутність.

— Вибачте, що завадила, я просто хотіла подихати повітрям.

— А, це ти? — Розсіяно глянув на мене Ярослав. Добре, що ти тут. Ми їдемо до дому. На сьогодні вистачить з мене пригод.

— Але чи ввічливо буде поїхати так?

— Мирослав, щось вигадає.

І він витяг з кишені телефон, і набрав коротке смс. На диво увесь цей час Світлана не зронила й слова.

— Можемо йти, — сказав надмірно голосно Ярослав.

— Повір мені, це сталося до того, як відбулася та розмова. Я була чесною з тобою.

— Не думай, що я знову, ще хоч колись повірю тобі. — Сказав чоловік повертаючись до неї спиною, і за руку виводячи мене просто в прохолоду вечора.

— Постій тут, я знайду нашого водія.

І справді вже за п'ять хвилин під'їхало наше авто, де позаду сидів Ярослав.

— Що сталося? — запитала я коли ми вже достатньо від'їхали від місця, де відбулася вечірка.

— Світлана злила скандал з вашою бійкою!

— Але це ж так схоже на неї. Ти все ще дивуєшся її вибрикам?

— Проблема не в тому. Я думав ми домовилися.

— Все буде добре?

— Так, звісно, просто кілька тижнів уникай неприємностей, і шум вляжеться.

— А ти чим засмучена? Ти коли вийшла з зали, на тобі обличчя не було.

— Ми...

— А знаєш, ти, мабуть, мала слушність, стосовно того, щоб відправити кудись Свєтку. Думаю буде правильно відправити її в Київ. — І він важко зітхаючи потер очі.

— Я так втомився. Добре, що ми раніше їдемо додому.

А в мене більше так і не відкрився рот, щоб сказати, про інцидент з Мирославом. Йому й так проблем вистачало.

***

Наступного ранку, я прокинулася пізно, і спустившись на кухню чітко зрозуміла, що в будинку залишилася сама. В умивальнику стояла склянка від соку, а на столі неторкана яєчня. Мені хотілося думати про те, що її готували для мене. Але скоріше просто Ярослав не встиг поснідати. Але в мене теж було купа роботи, і окрім прибирання я мала сьогодні ше відвідати вперше курси англійської. Шкода, що я не маю нормального доступу в інтернет. Може сьогодні попросити, щоб мені Ярослав позичив свій ноут? — подумала, а ще було б краще піти шукати роботу. Не можна всю дорогу сидіти на шиї в Ярослава.

Але від відчуття того, що я належу сама собі, що будинок в моєму розпорядженні в середині приємно закоротило. А може ванну спочатку прийняти? Часу вдосталь, і сподіваюся, що цього разу буде без неприємних інцидентів.