Ліля
Звісно мені подобалося сидіти вдома, але просити його щоразу про гроші було просто нестерпно для мене. І я вирішила: раз в мене й так повно вільного часу можу й роботу пошукати. Не дивлячись на важкий досвід роботи офіціанта, я б знову пішла працювати в кафе. А куди мені ще йти? Куди ж я без освіти? Але то нічого, як то кажуть, всьому свій час.
Але перед тим мусила поговорити, і хотілося б вірити, що порадитися, але насправді запитати дозволу в Ярослава.
— І нащо тобі це треба? Тобі що завантаженості англійською мало?
— Я звісно вчуся. І це займає час, та решту часу я переважно нуджуся. А через відсутність роботи, я вимушена просити в тебе гроші і всякі дрібниці, які мені потрібні або просто хочеться. — Він глянув на мене, як на божевільну.
— То це й все? То сказала б, що гроші потрібні. Я б дав свою картку. Чи краще давай відкриємо тобі окремо картку, я закину тобі гроші на витрати.
— Та не лише через гроші, якщо чесно, — зізналася я і заглянула йому в очі з надією на порозуміння. Але звісно я його там не знайшла.
— І куди ти підеш? Та й які в тебе ще є причини?
— Кажу ж нуджуся я цілими днями нічого не робити. Подруг в мене немає, нових знайомств теж особливо. Бо на курсі якось не вдалося знайти людей зі спільними інтересами. І я ж працювала офіціантом, ось і шукатиму роботу десь в кафе.
— Ти що кепкуєш з мене? Уяви собі що буде, якщо хтось з мого кола дізнається, що дівчина Ярослава Сокола, власника багатьох філіалів рекламної агенції в Україні, однієї з провідних компаній, що стрімко розвиваються, працює на когось та ще й офіціанткою. Ти що збожеволіла? Та мене ж заклюють.
— І що ти мені накажеш тепер робити? Продовжувати сидіти вдома і тупіти?
— Ти б зайнялася чимось, що роблять інші дівчата?
— А що вони роблять? — Запитала з викликом, — крім того, що намагаються підчепити такого, як ти, і обмивають кістки таким, як я?
— Ти б теж собі когось завела, ну типу коханця. — І він підступно кліпнув мені.
— І що? Ти думаєш, про роботу дізнаються всі, а про те, що, маючи такого заможного і ідеального хлопця, як ти, я зустрічаюся ще з кимось і наставляю тобі роги ніхто не дізнається?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Лілея
ЧиклитВсе життя вона вважала себе гидким каченям, і була залежною від чужої думки, а для своїх невдач завжди знаходила виправдовування та винних. Але її важкохвора мати, що оберігала завжди від світу та болю померла. Тепер в неї не залишилося іншого вибор...