За все потрібно платити

Частина восьма

Лорд Гарольд

Я збирався на засідання в Міністерство, чесно, я не горів бажанням туди йти. Проте…
По-перше, у мене не питали, а якби й запитали то, це нічого б не змінило, адже це мій обов’язок як Лорда.
По-друге, я впевнений, що до мене буде підвищена увага тому, що для багатьох. Я темна конячка, до мене будуть придивлятися, оцінювати.

Це я зрозумів ще на балу у Малфоїв, багато хто вже вирішили, що мною вони можуть легко маніпулювати, адже я такий молодий, недосвідчений, та й життя не бачив.
Якби вони знали як помиляються! На щастя в моїй школі не було ніяких забобонів з приводу маглів і ми могли вільно отримувати у них знання.
В останній рік я ходив на курси психологи, там ми проходили читання міміки, як в тій чи іншій ситуації людина буде реагувати, до яких маніпуляцій людина слабка. Завдяки цьому я прекрасно навчився маніпулювати своїми емоціями й так само навчився читати людей. Так я сам особливо не емоційний, але через це у мене бувають зриви.
З такими думками я ступив у камін і перенісся до Міністерства. Я спеціально прийшов із запізненням, щоб не вести ніяких розмову з кимось. Але деякі могли подумати, що я запізнився через те, що хвилювався.
Судячи з усмішок і поглядів деяких Лордів так і є. Ну що ж це ваші думки й Ваші проблеми. Тут двері в зал відкрилися, я увійшов не поспішаючи.
Оглядаючись, я помітив, що це місце значно відрізняється від того, що я бачив в інших країнах. Тут все таке застаріле, ніби з минулого століття.
У залі засідань я сів на місце найстарішого роду Перевелл. Як мені говорили гобліни з моменту побудови цього залу ніхто не сідав на місце роду Перевелл. До того моменту про рід Перевелл багато хто забув, і ніхто не вважав за потрібне виділяти місце для роду, про якого знають тільки з казки. Але гобліни як забудовники не були з ними згодні й внесли рід Перевелл.
Місце роду знаходилося біля глави Візінгома і міністра магії. Я навів чари відводу очей, тому, що погляди, що на мене кидали мені не подобалися. Знову згадав, що за кордоном такого немає, там поводяться більш стримано.
Раптом я помітив погляд Лорда Слізаріна, що ж доведеться погодитися з місис Блек в тому, що, на жаль, Лорда Слізаріна я зацікавив ще більше, ніж відштовхнув. Вчора я ще сумнівався, але сьогодні впевнений.
Що ж подивимося, що Ви Лорд Слізарін будете робити далі?
Побачивши Дамблдора і його яскраве вбрання мене перекосило, Мерлін, звідки такий смак, явно не для цих місць. Зал був темнуватий, світла мало, хоч тут і були свічки, але все одно.
Наряд Дамблдора в цій атмосфері був як місяць в темряві, засліплював всіх по близькості. Початок засідання був таким нудним, що хотілося заснути, і щоб цього не сталося я оглядав зал на предмет захисту або будь-яких контрзаходів і нічого такого не знайшов! Тільки банальні чари. Та навіть моя кімната на першому курсі була краще захищена, ніж це місце. І хоч в Англії й заборонені багато гілок магії, але захистити це місце можна було краще! Справді застій ні назад, ні вперед.
Зі своїми думками я пропустив закінчення вступу. Почали висувати законопроєкт. Я не брав участь у голосуванні, тому, що законопроєкт, що висувалися були сміхотворні.
Від них не було ніякої користі, суцільне непорозуміння.
Коли оголосили законопроєкт, про який приходив просити Лорд Слізарін, і побачивши, хто виходить його надавати, я хмикнув. Лорд Лестрейндж, я з ним в деякому спорідненні через шлюб його сина і тітки Беллатріси Лестрейндж уродженої Блек.
Під час його виступу я помітив, як світлі й деякі нейтрали хмуряться і починають нервувати. Хм…
Такого раніше не було, я подивився на Лорда Слізаріна, що теж спостерігав за реакцією залу. «Кращий лідер, той хто не видно» так здається говориться в якійсь вірі. Після закінчення виступу, Дамблдор сказав кілька слів.
Потім почалося голосування. Що мені сподобалося в голосуванні тут, так це те, що тут, коли показують кінцевий результат так само показують тих, хто проголосував «за» або «проти» і тих, хто утримався.
Показують герби родів, один герб — один голос. Я проголосував «за» як й сказав Лорду Слізаріну, так само помітив як Дамблдор спостерігає за нейтралами, так само як й Лорд Слізарін, я не розумів, що це означає й до чого це все. Коли оголосили результат, то я помітив як Дамблдор здивувався.
— З результатом 258 «за» закон схвалений і набрати чинності через два тижні. — тут всі прикипіли до списку голосування. Як я зрозумів після перегляду перших кількох законів показують послідовність голосування.
Я проголосував під кінець відведеного часу, щоб не бути першим, але й не останнім. І ось я спостерігав як всі дивуються тому, що бачать й переводять погляд на мене, а я ж зберігав чемне обличчя без якихось зайвих емоцій. Помітив як Дамблдор окинув мене поглядом й продовжив далі вести засідання. Решта законів були нічим не примітні, я ще два рази проголосував.
Після закінчення я вирішив почекати, коли більша частина людей покине зал, щоб не штовхатися на виході. Поки чекав до мене, підійшов Дамблдор зі щасливою посмішкою від якої не потрібно чекати нічого добре.
— Гарольд, не очікував тебе побачити тут — в голосі не було нічого, що могло б сказати, що він говорить з подивом, швидше ввічливість і та напускна.
— Чому ні?
— Ти ще молодий, я думав ти займешся справами роду… родів вірніше їх у тебе не мало тай їх репутація не дуже добра, — побачивши як він озирається кажучи про репутацію, я зрозумів про що він, але мені було чим відповісти.
— Ви маєте рацію, містер Дамблдор, справи роду Поттер, особливо борги, Лілі та Джеймса це велика шкода репутації роду Поттер. Дізнавшись про це я вперше зрадів, що мій дід Флімонт Поттер мертвий, а то він такої ганьби б не пережив, — я побачив як погляд став жорстокий, а губи сжались, я ж піднявся з місця, оскільки прохід був вільний.
— Ти ще молодий і не розумієш багатьох речей, і те, що ти жив за кордоном не йде тобі на користь в ситуації, що склалася. Моя тобі порада: звернися за порадою до тих, хто розбираються в подібних справах! — я посміхнувся з цих слів і інтонацією в голосі.
— Щодо мого проживання за кордоном скажіть спасибі Лілі та Джеймсу, але, що до решти, то я сам можу розібратися в ситуації і якщо мені знадобиться допомога я шукатиму її у рідних, думаю Лорд Мелфой, й Лорд Лестрейндж з радістю мені допоможуть, ми ж не чужі люди, — сказавши це я повернувся й пішов до дверей.
Я не мав бажання слухати Дамблдора і його маячні про «мої помилки», а вірніше про його проблеми й провал.
Той закон, за який просив Лорд Слізарін, дуже погано може обійтися Дамблдору. Зараз Дамблдор якщо можна так висловитися сів на порохову бочку, всі його зусилля можуть впасти в одну мить.
Суть закону, як я розумію придумав Лорд Слізарін, переглядаючи всі закони, що були прийняті в останні кілька років і скасувати ті, що втратили свою актуальність, стосовно тих чи інших сфер діяльність. Якщо зараз піднімуть і висунуть на голосуванні, і голос буде менше або ж цей закон взагалі хочуть скасувати з ряду причин, то всі праці Дамблдора за останні років десять або навіть більше підуть під укіс.
Ще за кордоном після слів повіреного Герніксона, я дістав весь свій архів «Щоденного пророка», що я зберігав, це було пов’язано з будинком, так я виявляв свою тугу за ним. Там була колонка, де згадувалися прийняті закони в Міністерстві, через вік я ними не цікавився. Але зараз саме те раз вже я прийняв справи роду. Я провів один вечір і півночі, переглядаючи всі закони, виписував ті, що не розумів, а таких було забагато.
Приїхавши до Англії й готуючись до сьогоднішнього засідання я поговорив з місис Блек про них, і з повіреними своїх пологів. Ніхто з них не бачив в цих законах ніяких потреба крім однієї: перерізати можливість до традицій магії й прогресу в цілому.
На виході я зустрів Лорда Лестрейнджа, що запросив мене з місіс Блек на вечерю ввечері, я відповів згодою. З рідними потрібно тримати зв’язку, як-не-як рідня, хоч і далека. Під час цієї короткої розмови я відчував на собі погляд і мені не потрібно було дивитися, щоб знати кому він належить.
І чим же я вас так зачепив, Лорд Слізарін? Мерлін, а я ж навіть не старався…
Я пішов відразу до каміна, не бажаючи витрачати час на всі ці світські мережива і незрозумілі висловлювання щодо тієї чи іншої ситуації, де потрібно сушити мозок, щоб зрозуміти, що це означає.
Колись я спостерігав за цим, слухав, вчився цьому і сам робив. З часом я відійшов від цього, перестав робити або спостерігати за подібним. Оскільки в цьому відпала потреба, я маю доступ до відразу готової інформації, і все, що мені потрібно це просто навчитися її користуватися у своїх цілях.
Ось як з голосування, або грою квідич чекати до останнього і робити свій хід. В цьому свої плюси. Перше, мене ніхто не чекає. Друге, я роблю те, що від мене не чекають, відхиляються або завдаю удару. Третє, щоб я не зробив це руйнує плани всіх учасників, хто не зі мною. Однак в ситуації, що склалася я не розумію до кого мені приєднається до нейтралів або до Лорда Слізаріна!