За все потрібно платити

Частина сьома

Лорд Гарольд

Я йшов по коридорах школи, де провів 7 років життя, найщасливіші роки мого життя. Тут я був простою дитиною, що рано усвідомив всю жорстокість життя. У стінах цієї школи я топив свій біль і образу на батьків. Я круглий відмінник, що з обов'язкових дисциплін, що з факультативів, на які я записувався за власним бажанням.
Я брався за все, що міг, аби не згадувати батьків і брата. Так я зробив свою репутацію в очах вчителів і учнів, «найкращий з кращих» так говорив мій декан Алехандро Стембал. І багато вчителів кивали й посміхалися у відповідь крім одного.
Фредерік Меркіс вчитель, що веде факультатив «Ментальної магії». На четвертому курсі він залишив мене після занять і сказав:

«Ваше знання і прагнення до них похвальні й винагороджені заслуженою оцінкою, Містер Поттер, але запам'ятайте «Рано чи пізно ви зустрінетеся віч-на-віч з тим, від чого біжите».

Тоді я віджартувався від його слів і пішов, але ці слова ще довго спливали в моїх думках, поки я не забув про них, і ось зараз я згадав їх, дивно, але він мав рацію.
- Містер Поттер? Не очікував вас зустріти тут! - за своїми думками я не помітив як до мене підійшов учитель, слова якого я згадував тільки що. За ці роки, що я його знаю він мало змінився.
- Здрастуйте, учитель! Я прийшов до декана за документами, - учитель дивився мені прямо в очі.
- «Найкращий з кращих» прийшов за документами останнім?
- Так, учитель, як ви говорили я зустрівся віч-на-віч з тим від чого втік, - я побачив як учитель слабо посміхнувся з моїх слів.
- Вітаю! Сподіваюся це не змінить вашу репутацію.
- Ні, учитель, це нічого не змінить для мене, - учитель дивився на мене з цікавістю.
- Коли людина від чогось біжить значить боїться, й зустрічаючись зі своїм страхом той або зникає зовсім, або перемагає, містер Поттер. І я дивлюся на вас і не розумію хто переміг, ви чи ваш страх? Ви не змінилися! - тепер посміхнувся я.
- Я втік від прийняття правди, учитель, днями я прийняв її такою, яка вона є.
- От як, правда? Тоді це пояснює легкість, що вас оточує, - після цього вчитель попрощався і пішов, я ж пішов до декана, де забрав документи про закінчення школи «Есмердалькс».
Найвідомішою школою, що славляться своєю скритністю по маг світі. На навчання в цю школу можна потрапити так само як і в будь-яку іншу.
Мій дід ще за життя подав документи в цю школу розірвавши контракт з Гоґвортсом. Хоч і бабуся була проти цього, але дідусь був непохитний у своєму рішенні. Колись я думав, що таким чином дідусь, як й батьки відштовхує мене. Але як я зрозумів на другому курсі, дідусь зробив мені подарунок, завдяки йому. Я отримав таку можливість і освіту, про яку можна тільки мріяти, навчаючись в Гоґвортсі. Адміністрація школи не поширюється про те, де знаходиться і як тут проходить навчання. Тому, що говорити особливо нема про що. Все так само як і у всіх школах маг світа. Ті ж дисципліни тільки що факультативів більше і підхід до навчання інший. Учень сам вибирає як він буде вчитися: індивідуальною програмою або з групою, який факультативи виберуть.
Після четвертого курсу взагалі можна вибирати спеціальність і навчатися тільки тому, що потрібно, так до сімнадцяти років ти вже будеш підготовленим за всіма параметрами для того, щоб йти на роботу відразу після школи без будь-якої ще підготовки або курсів. Так ти отримуєш диплом по закінченню базової навчальної програми та сертифікати за змістом знань тієї чи іншої спеціальності. Або продовжуєш вивчати загальні предмети й отримуєш звичайний диплом по закінченню школи.
Я вибрав другий варіант, оскільки не знав яку професію хочу освоїти й ким бути по життю, через те, що я вважаю себе сканером* і мені дуже важко визначення з тим, що мене цікавить, але ще у мене є така звичка, що мені прищепили дідусь і бабуся, я всі свої справи й проєкт доводжу до кінця незалежно від того, як сильно я хочу почати новий проєкт.
Я став гравцем і капітаном збірної Болгарії, коли мені запропонували я погодився на це не через інтерес, а через бажання принизити Річарда.
З інтересу встиг побувати у двох наукових експедиціях з різними уклонами, одну я сам проспонсорував.
Спробував все, що хотів, але все ще не зміг визначитися з тим, ким хочу бути. Хоча я Лорд це вже певного роду позначення того, хто я.
В Англії багато спадкоємців після навчання в школі, вчаться вести справи роду, одружуються і все. Мало хто вчиться далі, про майстерність я взагалі мовчу. Тут же в Європі мало бути просто Лордом роду потрібно мати професію або звання майстра, потрібно ще чимось займатися, крім того, що бути Лордом роду, мати місце в Візенгомі й вплив в Міністерстві. Це все публічно як невіддільна частина звання Лорда, в іншому це твоє особисте захоплення віддушина скажімо так.
До недавнього часу віддушиною для мене був квідич, експедиції, хобі, основний вид діяльності навчання. Але зараз навчання закінчилося і мені потрібно знайти новий основний вид діяльність. Я збирав речі у своїй кімнаті в гуртожитку, хоч мені й дозволено бути тут до першого вересня.
Я вирішив зібратися сьогодні, щоб вже після повернутися відразу у свою квартиру і не возити з Англії сюди, а звідси у квартиру.
Сьогодні в обід вирушаю до Англії, щоб піти в банк і зустрітися з повіреними родів і розібратися зі справами тих же родів, що багато років були в запустіння.
Завтра бал в Малфой-Менноре, де я заявлю про повернення своїх родів належним чином. Так що план дій для початку є, далі по ходу розберуся.
О першій годині дня я був у кабінеті повіреного роду Первелл в Англії. У кабінеті також були повірені родів Поттер, Блек, Гріфіндор і господар кабінету повірений роду Первелл і за сумісництвом Директор Англійського банку Раганок.
- Ми раді, що ти прийшов, Гарольд! - почав Директор.
- Як ти розумієш у твоїх родів давно не було Лорда і справи, м'яко кажучи, не дуже.
- Так, розумію, тому я тут, але для початку я хочу запитати! - гобліни подивилися на мене, як я розумію з цікавістю.
- У перевірці крові було написано, що я пройшов випробування для того, щоб стати Лордом Гріффіндором, про що це мова? Що це за випробування?
- З вашого дозволу я поясню! - я кивнув повіреному роду Гріффіндор. - Годрік Грифіндор як засновник роду вніс таке правило, що стати Лордом роду Грифіндор може тільки той, хто пройде його випробування перед магією і той зможе стати Лордом. Після останнього Лорда Грифіндора його син не зміг пройти випробування, а дочка увійшла в рід, Поттер, і так ці гілки обірвалися до вас! - я кивнув і підняв долоню внутрішньою стороною до вгорі, що значить у гоблінів - говорити далі. - Випробування ці складаються з того, що претендент повинен проявити головні якості роду - благородність, хоробрість, чесність і безстрашність! - мені це не про що не говорить. Я всіх своїх хороших справ не пам'ятаю...
- Стривайте, а можете конкретніше? Я за свої роки багато чого робив і все я не пригадаю!
- Ні, - з вигляду гоблінів я зрозумів, що вони й самі хочуть знати, що я зробив.
Мені, звичайно, не сто років, але я не пам'ятаю всіх своїх вчинків, що могли б вважатися відповідальними для такого випадку, оскільки я багато чого робив добре значущого і не дуже.
- Що там зі справами родів? - далі я слухав короткий зміст справ. Що ж все не так погано, як я чекав. Потрібно, звичайно, заморочитися, щоб все владналося, але не так погано, як я думав. Що мене здивувало так це справи роду Поттер. Боргів і багато! І все після смерті дідуся.
- Вибачте, а за яким правом, Лілі й Джеймс брали борг? Річарду як спадкоємцю перераховували гроші, хіба ні?
- Перераховували, але вони їх витрачали й дуже швидко.
- На що такі витрати? - мені простягнули лист, я взяв і прочитавши присвиснув.
Так мені таку суму на рік би вистачило. Витрати на такі дрібниці, Мерлін мій... але було і те, що мене зацікавило.
- Орден Фенікса це що?
- Організація створена Дамблдором проти Темного Лорда! - я подивився на гоблінів з цікавістю.
- Ось з цього моменту детальніше!
На Гріммо 12 я потрапив тільки ввечері й змучений. Мене зустріла місис Блек як я розумію вона була схвильована.
- Вибачте, в банку багато справ, - ми сіли вечеряти говорячи на звичайні теми. В кінці я запитав про «Орден Фенікса» і отримав вичерпну відповідь:
- Збіговисько дармоїдів Дамблдора, вони виконують всю брудну роботу.
- Якось вкладати гроші в людину, що тобі наказує це...
- Ти про що? - місис Блек дивилася на мене з цікавістю.
- Лілі й Джеймс регулярно перераховували гроші на рахунок Ордена Фенікса, - місис Блек здивовано глянула на мене і портрет Оріона Блека теж. На цьому ми закінчили розмову.
На наступний день я прогулювався по косій алеї, і у мене було таке відчуття, що не було всіх цих років, що я дотепер дитина.
Так тут все було як я пам'ятаю, я дивився і не вірив своїм очам. Після прогулянки я сів за вивчення інформації, що мені прислали з банку на Лорда Слізаріна і Дамблдора.
Коли я закінчив вивчення то не знав хто мене, здивував більше: Лорд Слізарин, що ріс в маггловском притулку й пройшов великий шлях до того, що зараз має. Або Дамблдор, це його історія з Гріндевальдом, смерть матері, сестри, й ці відносини з братом. Все якось це напружує.
З такими думками я спустився у вітальню, випив зілля «Холодного краю» через те, що я терпіти не міг всі ці бали й фальшиві посмішки. Тому може не стриматись, а це зілля допомагає мені тримати мене в руках.
Я став чекати місис Блек, щоб разом піти на бал в Малфой-Меннор.