За все потрібно платити

Частина п'ятнадцять

Лорд Гарольд

Я радий, що я не магл, інакше б я збожеволів від втоми і перельотів з однієї країни в іншу. Хоча, якщо так вдуматися, то у всьому потрібно звинувачувати предків, що скрізь лізли й мали право голосу в різних країнах і міністерствах магії. Або ж звинувачувати Річарда, улюбленця батьків, що настільки нездара і нечупара, що навіть не може впоратися з роботою посудомийника в кафе.
    Мерлін, я й уявити не міг, що Лілі та Джеймс не зможуть виплатити борг, маючи роботу, на якій, по суті, не потрібні ніякі особливі знання або вміння. У підсумку вони тільки приносять збитки, при чому і мені й роботодавцям. Хоча я цілком можу уявити, що ті спеціально дають їм "нездійсненні" завдання. Ще з дитинства я пам'ятаю, як Лілі та Джеймс поводилися з людьми, яких не вважали рівнею собі. Так що тепер їм мстять всі, і я навіть, як людина, можу це зрозуміти. Але ось як кредитор я не задоволений, і сьогодні моє невдоволення досягло крайньої точки. Оскільки Лілі, Джеймс і Річард просто на просто не вийшли на роботу, нікого не попередивши, їх, звичайно ж, звільнили. Восьмий раз за місяць! Восьмий, дракл тебе дери!
    Прочитавши лист від директора магазину іграшок, куди я влаштував цих боржників, я встав з крісла і пішов до каміна, маючи намір побачити своїх колись батьків і брата.
    Вийшов я з каміна в будинку сім'ї Візлі, що всі звуть "діра" - думаю, немає нічого дивного в тому, що маги ставляться до них зневажливо. Хоча, всередині будинок дуже навіть милий. Всі присутні відразу схрестили на мені погляди, а саме Лілі, Джеймс, Річард, Сіріус - хрещений первістка роду, Моллі Візлі і її дочка, якщо не помиляюся, більше нікого в цій кімнаті я не побачив.
- Гаррі, ти так змінився за час, що ми не бачив...
- І ще стільки ж не побачилися б з радістю для всіх тут присутніх, якби дехто виконував свою частину вмовляння, - перервав я цього недокрестного або недолюбовника, чи то хто він їм там, знати не знаю і не бажаю знати. Я дивився на Джеймса, що був неприродно блідим, а в його очах виднілися паніка і злість.
- Лорд Поттер, вам чаю ч...
- Ні, дякую, я по справі. Сподіваюся, що ненадовго  - після такої відповіді Моллі помітно напружилась.
- Ну, брат, там неможливо працювати: бруд і сморід, а ще ці люди не знають елементарних правил... - я ніяк не відреагував на звернення Річарда, його страдницьке обличчя. Знаю я про його успіхи в акторській майстерності.
- Та що ти кажеш? Серйозно? А коли ти приходив в цей магазин і розкидав іграшки, працівники були ввічливі? - він замовк і змінився: тепер він зробив жалісливу мордочку. - Тобі ніколи не приходило в голову, як ти виглядаєш в очах тих працівників, яких ти принижував? Ну, а ви, дорогі дорослі? Вам то що не так?
- Гаррі, ця робота не відповідає нашому статусу, ми... - я розсміявся від почутого, через що всі глянули на мене з переляком.
- Що, вибачте? Статусу? Лілі, ти серйозно? - запитав я, відсміявшись. Моллі дивилася на Лілі не дуже то доброзичливо, Сіріус кидав погляди на мене, Річард дивився на Джеймса, Джіні просто спостерігала за всім, що відбувається. - Ви троє - вигнанці роду, магічно ви навіть слабкіше маглонародженого чарівника. Ви знаходитесь в самому низу, повторюю в самому низу. І поясніть мені: про який статус ти говориш? Та те, куди я вас влаштовую, вже для вас вершина. Вам трьом саме місце в Лютному провулку.
- Та як ти смієш таке мені говорити я... кхе ... кхе... - Джеймс закашлявся, і кожен раз, коли він мав намір щось сказати, це повторювалося. Сіріус підійшов і подав йому води.
- "Виходець стародавнього і благородного роду" - це ти намагаєшся сказати, вірно? Ну, як бачиш, це не так, - кашляючи, він кивнув. Я посміхнувся і підійшов до столу, за яким вони сиділи. Джині боязно дивилась на мене, Річард закусив губи. - Я не розумію, як ви самі собі не огидні? Робите з себе не знати кого, дивитися бридко. Оскільки всі знають, хто ви насправді, - я подивився в очі Лілі. - Зазнавшася маглонароджена чарівниця, що нічого не знає про правила і закони магії, і тільки те й вміє, що грубіянити всім. Зараз же просто хамка, до того ж злісна, - я перевів погляд на Джеймса. - Виходець стародавнього і благородного роду, але не більше. У школі був нездара - ні розуму, ні сили, лише гарненька мордочка, - від цих слів він стиснув кулаки та піднявся, я ж лише виставив руку в протестуючому жесті, і за допомогою моєї магії він сів на місце. Від цього Річард пискнув, подивився на мене і сутулився, побачивши мій погляд. - Дурник, який навіть не може слюні витерти без матері.
- Але це не так я... я... я... - я не став далі слухати ці мекання і продовжив.
- Про який статус може йти мова, ви за все своє життя не зробили нічого хорошого. За все потрібно платити, і ось ваша розплата. Я цілий місяць терпів ваші витівки, і бачить Мерлін, я давав вам більше, ніж потрібно, але раз вам так на це плювати, я поступлю так, як це відповідає вашому статусу. Адже ви не вмієте цінувати доброту, - після цього я повернувся і пішов до каміна.
- Що це означає? - я не обертався і не збирався відповідати на це питання.
    Повернувшись на Гріммо, я написав три листи своїм знайомим. Одне з проханням взяти Лілі офіціанткою в бар в Лютному. Інше з проханням взяти Джеймса охоронцем в бордель. А Річарда помічником в магазин старовинних артефактів. І ні, мені не було їх шкода. Раніше я влаштовував їх на роботу на Алеї, нехай і посади були найнижчими, але, на жаль, це краще, на що вони могли розраховувати. Але, раз вони цього не цінують, значить нехай отримують все, що заслужили.
     Після я відправився в Міністерство магії на перше засідання з новим міністром. Воно, як все тутешнє, було жахливо сумне і нудне.
     Після я пішов додому, де провів час, відпочиваючи від усього і всіх. Мерлін, як же це все складно. А якщо у мене ще був би аристократичний шлюб, ох... Я б уже в петлю ліз, чесне слово, я б не витримав такої напруги 24/7, на роботі та вдома. Співчуваю всім, хто так живе.
    Мої думки перервала Белль, що увійшла в кабінет після мого дозволу.
- Якщо ти не проти, то я б хотіла дещо про що поговорити, - я кивнув, і жінка пройшла і сіла на крісло навпроти мене. Я тримав книгу в руку лише для видимості.
- Про що йтиметься?
- Я б хотіла, поговорити про мій повторний шлюб, - Я не був здивований почутим, оскільки бачив, що у неї з Віктором добре виходить знайти спільну мову.
- Так, звичайно, я слухаю.
- Я хочу скласти шлюбний контракт с... - "Оууу, Віктору можна позаздрити й поспівчувати одночасно" подумав я, дізнавшись всі вимоги.