День зближення

Частина 3.

 Ксав'є пропонує змити фарбу хоча б з обличчя. Галпін, що знаходився занадто близько, лише киває. Жоден з них і не думає піти назад в приміщення. Школяр вже сам хоче притягнути до себе співрозмовника, але на телефон Тайлера приходить повідомлення.

— Напевно батько приїхав, вибач, маю йти. Не забудь, завтра о першій.

Неверморець киває йому, і бариста посміхнувшись зникає за будівлею. Торп виснажено зітхає. Він вирішує повернутися до своєї кімнати, а після викинути зіпсований одяг.

В душі він змиває з себе фарбу. Довге волосся прилипає до шиї і обличчя. Школяр підставляє лице під воду, намагаючись стерти червоні плями. Волосся намилюють і промивають декілька разів, щоб повністю змити фарбу, яка частично встигла висохнути.

Шкіра почервоніла від агресивних спроб відтерти фарбу мочалкою та дуже горячою водою. Торп вдягає чистий одяг прямо на не до кінця сухе тіло. Школяр сідає на ліжко, дивлячись кудись у простір. В голові білий шум. Він серйозно йде завтра гуляти з Тайлером? Це можна назвати...побаченням? Тонкі пальці художника стискають простирадло.

Він сам загнав себе в цю невизначеність. Неверморець сумнівався в тому, що відчуває до Венздей. Дружня симпатія, романтична зацікавленість, а може взагалі платонічні відчуття митця до його музи? Але з приводу Галпіна такої невизначеності не було. Його тягне до баристи. Якщо раніше ці відчуття ніяк не проявлялися, або взагалі душилися образою через вчинок хлопця, то зараз в середині щось стискалося, від бажання знов побачити його. Це «щось» так само сильно стискалося і ревностно боліло під час балу.

Ксав'є торкається своїх губ. Йому хотілося сьогодні поцілувати Тайлера після балу, коли вони стояли за будівлею, повністю вимазані в червоній фарбі.

«Може мені просто хочеться відчути хоч щось, хоч з кимось?» — поки що не найдурніша думка за вечір.

***

Зранку нічого не стається. Він просто лежить на ліжку. За вікном вже давно почалося життя, але не для Торпа. Початок дня — це завжди небажання щось робити. Йому всеодно доведеться встати. На столі, як і завжди, ідеально прибрано, якщо не враховувати кілька олівців і скетчбук. Не було сенсу ховати блокнот в кімнаті, де він живе один.

Рука сама тягнеться за телефоном. Нічого нового. Лише кілька неважливих повідомлень.