День зближення

Частина 9.

Наступного разу вони бачаться лише на похованні мера Джеріко. Знов дощ. Занадто по кіношному. Для всіх це лише дощ, можливо навіть ще один привід, який робить цей день більш сумним. Але для них це як знак. Ксав'є зустрічається поглядом з Галпіном. Під час поховання весь час хочеться знов подивитися на Тайлера.

Не лише бариста дивиться на нього. Погляд Венздей шукає і вивчає. Дівчина більш похмура, ніж завжди. Сінклер плаче в плече Аяксу. Петрополус лише сильніше обіймає її. Зараз в усіх неприємний осад на душі. Фігура Вімс, як і завжди височить над іншими. Навіть в такий момент вона здавалася сильнішою за всіх інших, бо це її робота — контролювати все що коїться в Неверморі або якимось чином торкається його.

Вони не розмовляють після церемонії, потрібно було повертатися назад разом з іншими в Невермор, але школяр наздоганяє баристу вже за кладовищем. Шерифа ніде нема, певно вже встиг поїхати в відділок. Вони так і стоять під дощем біля машини хлопця, дивлячись один на одного. Це боляче. Все це. Торп розуміє, що вчора міг втратити його. Юнак вже склав свій зонт, як і бариста навпроти, тому краплі падають прям на них, вбираючись в одяг та волосся. Тайлер обіймає його. Навкруги нікого немає, але навіть якби були, Ксав'є все одно. Він плаче. Чужий одяг вбирає його сльози. Галпін все розуміє і нічого не питає. Відчуття, що це все накопичувалося весь вчорашній вечір. Митець хопається за свого хлопця, як за рятувальний круг, тонкі пальці стискають одяг баристи. Тайлер лише гладить його по спині, щось тихо говорячи в спробі заспокоїти. Школяр схлипує. Не виходить хоч трохи стримувати себе. Гарячі сльози, як контраст на фоні холодного дощу.

— Я поряд. — каже Тайлер, сильніше притискаючи до себе. — І я живий, все позаду.

***

Вони так і завалюються на заднє сидіння в машині Галпіна. Очі все ще мокрі від сліз. Вологий одяг та волосся прилипають до тіла. Торп цілує хлопця. Руки гладять та стискають знайоме та майже досконально вивчене тіло партнера. Юнак торкається губами вилиць, щок і підборіддя. Поцілунки переходять на шию. Галпін лише вигинається в його руках, тихо стогнучи. Рани не дозволяли багато рухатися.

— Мій. — шепоче Ксав'є між поцілунками.

Відповіддю служить лише ще один стогін. Тайлер лише його і чудово розуміє це. Хочется позбутися мокрого одягу. Промоклі пальто та піджак кидають кудись на передні сидіння. Торп розв'язує чужий галстук та відкидає його. Він починає розстібати ґудзики на сорочці хлопця, поки той важко дихає, посміхаючись. Мокрі кучері прилипають до лоба. Якби не глибокі рани, Галпін би сам зробив це. Ксав'є без слів розуміє чужий стан. Бариста під ним певно найкраще з того, що він бачив. Навіть мокрий і виснажений, Тайлер залишався гарним.