Коронована. В полоні почуттів

Розділ 1

Лос-Анджелес

Сонна Евеліна силкувалася робити вигляд, що не чує набридливого телефону. Хтось вперто силкувався перервати її солодкий сон в обіймах коханої людини. Вона сопіла на його засмаглому спортивному торсі. Від неї повільно тікав сон, а це її неабияк дратувало, адже тіло і мозок після безсонної ночі протестували проти ранішнього пробудження його господині.

- Евелі, візьми вже той чортовий телефон! - Буркнув крізь сон Стас і крутнув своє тіло на інший бік, щоб не проснутися і не чути чийогось бурмотіння в слухавці.

Дівчина невдоволено фуркнула і простягнула руку до тумбочки. Вона навздогад нащупала свій гаджет і провела пальцем по екрану. Їй було апатично, хто їй телефонує і кому висловлювати своє незадоволення.

- Евеліно, ти змусила мене турбуватися! Чому ти не піднімаєш слухавку? - Дівчина почула гнівливий голос мами.

- У тебе щось важливе? - Нічого не пояснюючи, спитала Евеліна.

- Ви що, ще спите? На вулиці вже давно обід! Прокидайся і їдь додому.

- Ага, так! Розбіглася! - Порснула та.

- Мені попросити допомоги у Алекса?

- Щось трапилося? - Почуте ім'я брата, змусило Евеліну миттю розплющити очі і зайняти сидяче положення.

- Телефонував батько. Артур одружується. Це перша новина.

- Є ще одна жахлива новина? - Поставила глумливе питання дівчина.

- У Києві нарешті все спокійно, і ми можемо повернутися туди назавжди.

- Щасливої дороги! Я нікуди не поїду! - Без зайвих емоцій промовила та і зачесала свою гривку назад.

- Це не обговорюється. У тебе є година, щоб приїхати додому і зібрати речі. Увечері в нас рейс. Чекаю. - Сказала жінка і поклала слухавку.

Дівчина захникала і звалилася назад у ліжко. Хлопець помітив різку зміну настрою Евеліни і прокинувся. Йому довелося знову повернутися до дівчини. Він підійнявся на одному лікті, а іншою рукою прибрав пасмо з обличчя Елли.

- Що так зажурило мого зайчика? - Пустотливо промурчав той.

- Я повертаюся до Києва. - Відповіла та.

- Це хіба погано?

- А ти гадаєш, що ні? Нам випаде розлучитися, я змушена буду покинути все, що у мене є.