Коронована. В полоні почуттів

Епілог

Цей день мав стати найщасливішим у житті Евеліни, але вона зненавиділа його до скреготу в зубах. Вона розуміла, що її «спокійне» життя припиниться, коли скаже це бісове «так». Кожною своєю клітиною Островська відчувала ненависть до людини, за яку виходить заміж.

Граф - небезпечний, терплячий, жорстокий, а іноді навіть поблажливий. Від цієї людини можна було очікувати, чого завгодно. Її очікувало непросте життя з людиною, яка в очах Евеліни виглядає гірше ворога. Вона навіть не допускала думки, що він може торкатися її. Островська навіть думати про це боялася. Евеліна тільки починала відвикати від думки, що її зрадили. Кинули, як шматок м'яса, дикому звіру. І цей дикий звір сьогодні стане її чоловіком.

Життя Еллі дуже швидко змінилося за короткий час. І зараз вона стояла в білій сукні. Одягла її тільки заради мами. Вона буде щаслива. Евеліна розуміла, що завдавала їй багато клопоту. Її нервова система вже не в змозі витримувати всі витівки своєї нестерпної дочки. Островська це розуміла, але все одно продовжувала засмучувати маму. На інших Ел було плювати. Тільки мама.

- Посміхнися, Чіка. Все буде добре. - Велить наречена своєму відображенню в дзеркалі.

Дівчина занурилася в свої думки так глибоко, що й не помітила, як опинилася в кімнаті не одна. Евеліна глянула в дзеркало і побачила там «улюбленого» татуся. Він дивився на неї із захопленням. Звичайно ж! Островський цього і хотів, щоб дівчина вийшла заміж за людину, яка буде бігати у нього на короткому повідку. Хоч Евеліна і не дуже добре знайома з Графом, але напевно знала, що жбурляти собою то в одну сторону, то в іншу, він не дасть. Швидше за все, він сам це буде робити з старим Островським.

- Це те, чого ти хотів? - Запитує Евеліна, не відводячи очей.

- Це те, чого ти сама хотіла. - Відповідає батько, всміхнувшись.

- Ти впевнений, що ми говоримо про одне й те ж?

- Не хвилюйся. Ти будеш під надійним захистом свого чоловіка.

Евеліна нервово засміялася. Чоловіка. Як це іронічно звучало!

- Мені байдуже до нього. Так само, як тобі на мене. - Дівчина різко перетворилася в колишнє стерво.

- Мені ніколи не було байдуже. - Твердо відповів Володимир Вікторович. - Еве...

Він намагається щось сказати, але Евеліна перебила його, піднімаючи руку. Їй нарешті вистачило сміливості вилити ту жовч, яка накопичувалася в її душі роками. З неї вистачить. Вона вже награлася в щасливу сім'ю. Дівчина обернулася і люто дивиться йому очі.