Коронована. В полоні почуттів

Розділ 8

В іншому кінці столиці Артем кружляв свою сестру по вітальні їхнього просторого особняку. Товариш лише збоку спостерігав за сімейством із усмішкою і чекав, поки вони перестануть втішатися. Після подій, що відбулися минулої ночі, Олегові було не до сміхотні.

- Женька, ти для мене як заряд позитиву! – Артем опустив сестру на землю і поцілував у чоло.

- Ти як привид, Тьомко! Зникаєш і з'являєшся несподівано. – Гигикнула дівчина.

- В цьому вся моя родзинка, сестричко. Я обожнюю робити вам сюрпризи.

- Тьом, я надіюся, що ти приїхав, щоб познайомити нас зі своєю нареченою?

- На жаль, ні. Сьогодні вночі вбили Діму Ткача. – З обличчя Артема повільно сповзла посмішка.

- Співчуваю. Ви були приятелями. Він керував твоїм автосалоном. Це жахливо. Але хто міг на таке наважитися?

- Ще не знаємо. Шукаємо. – Коротко відповів Загоровський.

- Завтра похорон, так? Можна я піду з тобою? Він допомагав нам із мамою, коли тебе не було.

- Я б не дуже хотів, щоб ти йшла зі мною. Це небезпечно.

- Будь ласка, братику. Для мене важливо бути поруч з тобою в такий важкий день.

- Добре. З тобою неможливо сперечатися. – Закотив очі той і провів сестру поглядом до сходів.

- Мені час іти. Поговоримо пізніше.

- Куди це ти? – Здивувався той.

- В мого друга бенкет на честь відкриття виставки. Я не можу не прийти.

- Якщо погодишся їхати з охоронцем. – Виклав умову брат.

- З тобою неможливо сперечатися. – Дівчина повторила слова брата і сховалася за колонами другого поверху.

- А ми куди? – Поцікавився товариш, що зайшов до вітальні з передпокою.

- Я прийму душ і поїдемо на вечірку в клуб.

- Це безглузде рішення. Там буде багато людей, які тебе можуть впізнати.

- В цьому і суть, Олеже! Я маю довідатися, хто з тих старих псів підтримує його. Скажи мені хто твій друг і я скажу хто ти. Не можна недооцінювати противника. – Загоровський похлопав його по плечу і теж рушив на другий поверх.

                                                                                                     ***