Коронована. В полоні почуттів

Розділ 5

Ела приїхала додому в жахливому настрої і мріяла, щоб зараз ніхто не розгнівав її ще дужче. Проте жила героїня не в казці і дива, на жаль, не трапилося.

- Евеліно! – Ще з порогу дівчина почула роздратований батьків голос.

- Я вже 22 роки Евеліна! – Приснула зі сміхом та і увійшла до вітальні.

Там літав запах ліків. На дивані лежала мати, а поруч з нею сиділа невістка із склянкою води в руці.

- Мамо, це вже не актуально! Імітація серцевого нападу на мене не діє ще зі школи.

- Цього разу все серйозно. Щойно поїхала швидка. Поглянь, до чого ти довела маму. – З притиском у голосі промовив Артур.

Островська опустила голову і витерла з обличчя недоречну посмішку.

- Ел, я очікувала від тебе різних пакостей, але що ти вчиниш з нами ось так, мені навіть в страшному сні не могло наснитися. Це жахливо, Елі. Я гадала, що Стас змінить тебе. Але виявилось навпаки. Він лише підбурює тебе до таких вчинків. Я не думала, що це колись скажу, але...якщо ви із цим типом захочете побратися – не благословення ти отримаєш, а прокльон. Так і знай. А тепер, я не хочу тебе ні бачити, ні чути. Згинь з моїх очей.

Елі за своє життя зустрічала різних людей. Вони по-різному дивилися на неї. Але від погляду матері їй захотілося провалитися крізь землю. Вона хотіла впасти на коліна і просити у неї пробачення, відректися від усіх своїх жахливих скоєних і ще не скоєних вчинків, але натомість лише нервово глитнула камінь із повітря і сліз, що застряг в її горлі і зникла з вітальні.

В неї було лише дві години, щоб змінити свій образ пацанки на роль фатальної і витонченої стерво. І цього часу їй вистачило цілком. Вона вдягла довгу бордову сукню, яку взяла із собою на подібні випадки, розпустила і накрутила своє волосся, намалювала губи яскравою помадою.

- Ти неймовірна! – Захоплено вигукнув водій Сергій, коли побачив свою пані.

- Не напрошуйся на премію, Сергійку! – Засміялася та і зайняла своє місце в салоні автівки.

- Їдемо в елітне місце, судячи з адреси. Нас туди точно пропустять? – Насторожився той, коли ввів у навігаторі назву закладу.

- Стас все вирішить. Просто їдь. – Лаконічно відповіла та і заплющила очі на кілька секунд, як їй здалося. Насправді ж вона проспала цілу годину, поки автомобіль не опинився біля воріт закладу.