Коронована. В полоні почуттів

Розділ 16

Про те, що Евеліна втекла або її викрали, охоронець здогадався лише коли дівчина не повернулася до палати через пів години очікування. Розгублений чолов'яга забив на сполох. З'їхалися всі. Навіть витягнули з ліжка Графа. Він єдиний був переконаний, що це втеча. Його слова підтвердилися, коли Марченко отримав відео з камер відеоспостереження.

Було чітко видно, що дівчина була зовсім не налякана і навіть бігла після двотижневого лежання в ліжку. З нею був невловимий і безслідно зниклий Шторм. На старенькому авто не було номерів. Це значно ускладнювало їхні пошуки.

Проте удача таки їм усміхнулася. Майже ніхто не вірив в те, що ця місія можлива. Марченко отримав вістку про те, що за сорок хвилин запланований чартерний авіарейс до Відня. Ні у кого не було надії на те, що вони встигнуть. Але немає нічого неможливого. Вони приїхали в аеропорт навіть швидше, пасажирів.

Евеліна була щаслива як ніколи. Вони забігли до літака і зайняли свої місця в салоні. Стас шуткував і тримав дівчину за руку. Проте були однаково занепокоєні тим, що ніяк не з'являлася людина, від якої вони мали отримати свої нові документи.

Щоб втамувати свій неспокій і страх перед початком нового життя, стюардеса люб'язно запропонувала їм шампанське. Пасажири погодилися. За кілька хвилин їм на підносі принесли алкоголь і два келихи, які швидко наповнили. Пара простягнула руки до підносу, щоб взяти чарки. Але стюардеса миттєво надягла кайданки на одну руку дівчині і на одну руку хлопцю. Еля і Стас завмерли. Із кабіни пілота вийшли правоохоронці. А з ними і Граф власною персоною.

Еля настільки була збентежена, що навіть не вслуховувалася у слова жінки, яка перелічувала всі їхні гріхи і покарання, яке їм загрожує за кожен з них. Вона зненавиділа Артема остаточно.

- З прильотом! Як минула подорож? – Поглузував Марченко.

- Жахливо! – З такою ж глумливою посмішкою відповіла Еллі.

- Кохана, не тривожся. Це якесь непорозуміння. Зараз я зателефоную кому треба і нас швиденько відпустять. Ще й пробачення попросять. Ось побачиш. – Станіслав нащупав у задній кишені джинсів смартфон.

- А не Клименку часом зібрався дзвонити? Боюсь, він не зможе тобі допомогти. У нього там мережа не ловить. Тай зустрінетесь скоро. – Продовжував глузувати Олег.