|17| Суд

38 4 3
                                    

А губи покусані в кров,
Слізьми вкрита безмовно.
Навколішках сидить, немов,
Судний меч прикінчить безумовно.

І благала вона, метушилась,
Та цей крик не почує ніхто,
Бо без мовлення уродилась.
Відьмою її прозвало село.

І хоч життя вона рятувала,
Не раз ризикуючи своїм.
Як по горах трави збирала,
Аби ліки зготувати їм...

Темна сторонаWhere stories live. Discover now