Вона сидітиме сама в кав'ярні, чекатиме знамèння своїх снів,
Вслухатиметься в шурхіт мàрення та стукіт величних стін.
Слід помади на чашці кави, нагадуватиме, що вона є,
Її усі забували, наче примара, як вітер мине...
Холодні руки злегкà торкнуться запотівшого вікна,
Виводитимуть візерунки бачення, що розвіять слово "самота".
Вона усміхнеться пустоті навпроти, як наче знає її сотню літ,
Воліла б розтопити своє серце, як літо топить сніг...
Та вона його захищала, від небажаних терпких рук,
Уже було достатньо болю, достатньо, щоб скоїти останній рух.
Вона сидітиме сама в кав'ярні, чекатиме знамèння своїх снів,
Вглядатиметься у людей "перевертнів", шукаючи його останніх слів...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Темна сторона
Короткий рассказУ кожного з нас є темна сторона. Ви часом не задумувались, чому саме вона існує? І хто живе всередині наших сердець, ховаючись за посмішкою на наших обличчях? Спершу задумувалось як збірка роздумів, однак в більшості тепер тут вірші(з 8мої частини)...
