Я говорю слова... Складаю їх в речення, а ті в свою чергу вливаються в безкінечний потік інформації та історії. Ми поринаємо в океан цих слів, у їх значення. Значень є багато, а ми шукаємо саме те, що підходить саме нам.
Інколи ми говоримо не думаючи, не складаючи передчасно того чи іншого, задуманного речення. А інколи ми продумуємо кожну літеру і досліджуємо як це повпливає на оточуючих нас людей.
Є слова як повітря... Не сказавши їх можна розівчитись дихати, чи "забрати" подих іншого...
Є слова як вода... Вони витікають з нас і накривають іншого. Топлять його у своїй кількості...
Є слова як ліани, що скручують дію... Забирають волю щось робити... Перехоплюють і не дають ворухнутись.
Ми тонемо у безодні слів... Безодня не сказаного і пересказаного... Мозок розбухає від думок, яким ніколи не вийти назовні... Всі клітини потерпають від маленьких вибухів. Вибухи померлих речень, які ніколи не будуть почуті. Слова, речення, історії, які могли когось врятувати, дати повітря або ж взагалі забрати його, втопити чи стати рятівним кругом...
09.06.2018
ВИ ЧИТАЄТЕ
Темна сторона
Cerita PendekУ кожного з нас є темна сторона. Ви часом не задумувались, чому саме вона існує? І хто живе всередині наших сердець, ховаючись за посмішкою на наших обличчях? Спершу задумувалось як збірка роздумів, однак в більшості тепер тут вірші(з 8мої частини)...
