|47| Затишене серце

18 3 2
                                    

Я заховаю своє серце у махагонній старій шафі
Нехай запилиться, зістаріє на самоті із часом
Твої кроки ведуть відлік, а силует все далі й далі...
Можливо став тим самим я - безкрилим, сірим птахом...

У променях сонця, що просочилось в простору кімнату,
Метушиться в хаосі прадавній, пухкий пил.
Шукаю у голосі скрипки ту бажану, надійну відраду
Та лиш сную серед ніяк не забутих могил...

Темна сторонаWhere stories live. Discover now