Я придумав собі ідеальну роль,
Я граю на сцені перед тисячами людей.
Молюсь:"лиш би не втратити конроль".
Без цієї "шкіри" я наче нікчемний плебей.
Я коханий, леліяний, всім до вподоби.
Я - головний герой, протагоніст історії.
Мені не дозволено відчувати злоби,
Аби не зійти з персонажа траєкторії...
Та за кулісами я розсипаюсь у дріб'язок,
Тріщить по швам мій сценічний образ,
Все ж таки я ніякий не всесильний божок,
На самоті все що приховане виходить ураз.
Хто це у зеркалі з мертвим поглядом зелених очей?
Я наче розбита вітрина із запиленим нутром...
Через купу думок недосипаю я довгих ночей...
Я лиш спостерігаю як місяць зміняє сонце за вікном...
Я намагаюсь грати роль - омріяну версію себе,
Але на шматки рветься сценарій, коли я сам,
Наче повітря грізно все моє нутро шкребе
Уже давно в мені зруйновано "Я" храм...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Темна сторона
Cerita PendekУ кожного з нас є темна сторона. Ви часом не задумувались, чому саме вона існує? І хто живе всередині наших сердець, ховаючись за посмішкою на наших обличчях? Спершу задумувалось як збірка роздумів, однак в більшості тепер тут вірші(з 8мої частини)...
