Я міцніше стисну руків'я меча, знесу над головою та промовлю слова
Такі гидкі, гливкі, їдучі: "це смертний вирок, моя королево"
Вона це знала, її ж вели на площу, де натовп вже не терпить від екстазу,
Блимнýла усмішка обличчям і серце болем запалало...
Гнів посочився венами по тілу, відраза, мука, все сталось так, як вона хотіла...
Я знав це, знав, що маю це зробити, та я кохав її, сильніш ніж міг уявити...
Вона зіграла злòдійку, та правду знав лиш я, вона довірилася лицарю, і помре від його ж клинка...
Гаряча кров обіймала сталь, нестримні сльози у моїх очах...
Прошу, позви мене з собою у цю даль, не полишай самого їсти цю печаль,
Ти була моїм світом, врятувала життя,
А я не зміг вберегти, не відстояв твої права...
Я чув приглушені овації, а в голові білий шум,
Твій погляд пустий, та я очей не відведу,
Підберу тебе тремтячими руками, пригорну до серця, чуєш гул?
Від відчаю та спраги - кров учиняє бунт....
Моє кохання, я знаю ти ще є десь тут,
Торкнусь губами ніжно, твоїх остиглих щік,
Зажди мене, я буду зовсім скоро, клянусь тобі, цілуючи пухкі вуста,
Зажди, я уже зовсім поряд, міцніш стисну руків'я клятого меча...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Темна сторона
Short StoryУ кожного з нас є темна сторона. Ви часом не задумувались, чому саме вона існує? І хто живе всередині наших сердець, ховаючись за посмішкою на наших обличчях? Спершу задумувалось як збірка роздумів, однак в більшості тепер тут вірші(з 8мої частини)...
