Математик

2

POV Алекс

Коли Максим Вікторович нарешті відстороняється від мене - я пулею вибігаю з класу, червоний наче варений рак. Що він в біса собі дозволяє?! Це ненормально підходити аж настільки близько! Це дуже бентежить! Але з іншої сторони мені хотілося, щоб він притиснувся до мене ще ближче. Щоб стиснув у міцних обіймах. Щоб... поцілував мене... Господи! Про що я зараз думаю?

Я намагаюся якнайшвидше відбігти подалі від цього злощасного кабінету. Раптом мене хтось хапає за плече. Від цього ледь не клюю носом у землю.

- Нарешті ти зупинився. Чого ти так летів? - відсапуючись питає мене Ден.

Чорт! Я забув, що він чекав на мене неподалік. Треба терміново придумати відмазку. Не хочу, аби він знав про те, що щойно відбулося між нами з Максимом Вікторовичем у цьому кабінеті.

- Та просто так. - кажу перше, що приходить у голову.

- Не схоже на це. Ти вилетів з кабінету неначе пуля. Я ледве тебе наздогнав. Та й обличчя твоє було повністю червоним. - недовірливим голосом мовить мій друг.

- Та все добре. - невпевненим голосом виправдовуюся я.

Обличчя Дена миттю похмурніє. Він вже здогадався, що я йому брешу зараз. А він цього ой як не любить. Друг навіть декілька разів ображався на мене за це.

- Швидко розповідай, що сталося. - суворо каже хлопець.

- Я... я...

Я не можу підібрати слів. Не хочу розповідати йому, що щойно трапилося за тими дверима. Намагаюсь щось придумати, але не можу. Відчуваю, як на очі накочуються сльози. З якого це раптом дива? Не треба зараз плакати. Але як на зло, мимоволі я згадав Максима Вікторовича та свою сьогоднішню поведінку. Мені стало так сумно від думки про те, яке враження склалося у вчителя. Я все ж таки не витримую та починаю ревіти.

– Ти чого так розридався? Через ту одиницю?

– Та ні. Просто перше враження перед математиком жахливе вийшло. Він тепер вважатиме мене нездарою. Я ще й додаткове завдання потім просив як ідіот. Максим Вікторович точно не зверне свою увагу на такого невдаху як я. Я тепер назавжди залишуся одиноким. - крізь сльози промовляю я.

- Ох, бідне ти моє закохане нещастячко. Пішли вмиєшся та приведеш себе до ладу.

Ден бере мене під руку та веде до вбиральні. Холодна вода дійсно допомагає заспокоїтися та налаштуватись на гарний настрій. І через пару хвилин я вже посміхаюся.