Математик

4

Наступного дня я прокидаюсь з дискомфортом у горлі. Ще й ніс закладений. Невже я захворіти встиг? Та ще й тоді, коли нікого немає вдома. Влаштував протяг на свою голову! От я дурень! Ну це ж було ясно, що захворію! Але ж ні, посподівався на те, що ще тепло на вулиці.

Ледве піднімаюсь з ліжка та йду шукати якісь ліки. Знайшовши, я випиваю їх та повертаюсь до кімнати. Не встигаю заснути, як чую, що на телефон прийшло повідомлення. Із заплющеними очима намагаюсь знайти той клятий пристрій. Звісно в мене нічого не виходить і я розплющую очі. Нарешті знайшовши телефон, розблоковую його і бачу повідомлення від Дена.

– Привіт друзяко. Ти де?

– Привіт. Мене сьогодні не буде. Я здається захворів.

– Як ти зміг таке утнути, коли на вулиці ще така спека?

Чорт! Щоб його придумати? Не хочу казати, що захворів через невеликий протяг. Ден же мене засміє.

Придумавши гарну, на мій погляд, відмазку, відповідаю другові:

– Та якось так вийшло. Ти ж чудово мене знаєш. Я і не таке можу.

– Та звісно, що можеш. Добре, одужуй швидше. Буду надсилати тобі домашку.

– Дякую Дене. Щоб я без тебе робив?

– Загнувся би давно.

– Ха-ха, це точно.

Я відкладаю телефон та намагаюсь заснути. Через деякий час це мені нарешті вдається. 

Прокидаюсь знову я вже десь після обіду. Горло все ще болить. Ненавиджу це відчуття. Та й нежить звісно ж нікуди не дівся. Так треба піти ще щось випити. Тільки хотів встати, як роздається дзвінок телефону. Я беру пристрій у руки та бачу незнайомий номер. Цікаво хто це? Зважуючи всі за та проти декілька секунд, врешті підіймаю слухавку.

– Привіт, сонечко. Чому не був у школі? - роздається голос Макса на тому кінці.

– Привіт. Я захворів.

– От халепа. Сподіваюсь батьки про тебе попіклуються.

– Я зараз сам. Батьки тільки вчора поїхали.

– Так, пиши адресу. Скоро буду.

Я відправляю своєму хлопцю адресу. Цікаво, через скільки він приїде? Не помічаю, як засинаю, поки чекаю Макса. З дрімоти мене вириває раптовий дзвінок у двері. Щось він досить швидко приїхав. Чи мені то здалося? Треба встати та піти відчинити йому, але не можу навіть поворухнутися. Слабкість скувала все моє тіло, та ще й голова розболілася. Я беру телефон та ледве пишу повідомлення.