Математик

10

Дисклеймер!!!

У даному розділ присутні сцени насилля та жорстокого поводження, які можуть бути неприємні деяким читачам. Тому читайте далі з обережністю. Приємного прочитання.

Нарешті настав понеділок. Зранку я прокидаюся у гарному настрої. Нічого не віщує біди. Сьогодні мені нарешті не треба мститися чи страждати. Тепер я знову щасливий. Раптом роздається звук повідомлення. Хто це може бути так рано? Макс та Ден мені пишуть зазвичай набагато пізніше... Узявши телефон до рук, відкриваю повідомлення. Яке було моє здивування, коли бачу, що це все ж таки мій найкращий друг.

- Привіт друже. Мене сьогодні не буде. Я трохи занедужав.

- Сумно. Тоді бажаю тобі швидкого одужання. Чекатиму на тебе з нетерпінням.

- Та все буде окей. Думаю пару днів вдома проваляюсь та й по всьому.

- Гаразд. Ще раз бажаю тобі одужати. Побіжу вже до школи збиратися.

- Ага. Бувай. Чекаю на домашку.

Вимикаю телефон та йду в душ. Щойно роздягаюсь та стаю під воду, як знову комусь я потрібен о такій порі. Але це було неповідомлення, а телефонний дзвінок. Гх... Ну серйозно? Саме зараз? Вимкнувши воду, витираю руки та приймаю дзвінок. Навіть не дивлюсь хто там.

- Алло. - кажу роздратованим голосом.

- Вибач, сонце. Я не вчасно?

- Так, Максе. Трохи невчасно.

-Тоді я швидко. Я заїду за тобою через хвилин тридцять-сорок. Тобі нормально?

- Так. Вибач, але мені не зручно розмовляти.

- Все-все. Відключаюсь.

Дзвінок завершується - і, поклавши телефон, продовжую купатися.

Через хвилин 10 я вже точно щасливий та задоволений спускаюсь на кухню. Там був тато, який якраз доречно готував сніданок.

- Доброго ранку, синку. Яка усмішка. Ти прямо сяєш.

- Доброго. Так і є. Дещо гарне таки сталося.

- Не поділишся зі своїм старим?

- Я дослухався до твоєї поради... Ну та, щодо хлопця...

- Такк, і...?

- Ми поговорили і вирішили помиритися. Звісно я його ще не до кінця пробачив, і він про це знає. Але тепер ми знову разом.