В руках у Диявола

Частина 8

*Арія Ільгаз*

Ледь розкривши очі я почала згадувати що зімною трапилось і де я.

Коли я згадала що мене і подругу викрали я почала розглядувати де я.

Я була у світлій кімнаті, вона була доволі великою.  Навпроти були якісь двері. Я різко встала із м'якого ліжка і ледь не впала  із за голово кружіння. Я почала йти до тих дверей коли я відкрила двері я побачила ванну кімнату. Закривши двері я почала шукати вихід  і знайшла його але коли я підійшла до дверей і спробувала їх відкрити вони були заперті.

Я почала бити по двері та кричати

- випустіть мене. Відкрийте ці двері.

Але у відповідь нікого.

Господи що мені робити. Вони нас вб'ють, як мені звіци вибратись. Де моя подруга.
Було стільки питань а відповідей ні одної.

У без виході я почала плакати сівши на ліжко та склавши ноги до грудей.

- будь проклятий той день коли я пішла у той клуб - кричала я.

Коли вже сил плакати не було я просто сиділа та дивилась в нікуди. Як раптом я почула якісь кроки. По тілу пробіг табун мурашок і я різко встала на ноги витираючи  очі від сліз.

Двері почали відкриватись і я побачила цього Диявола що викрав мене із подругою.

- відпусти мене зарасже - сказала я як умова грубим голосом.

- я бачу ти сьогодні не в настрої - проігнорувавши мою річ сказав він.

- я бачу ти глухий так я тобі повторю Відпусти. Мене. - повторила я по складам - і відпусти мою подругу. Якщо із нею щось трапиться ...

- то що? - перебивши мене запитав він грубим голосом - ти не в тому положив що мені погрожувати. А з твоєю подругою все добре покищо, вона у мого брата. - сказав він ухмиляючись.

- негідник ти що не в розумі. Я тобі кажу щоб ти негайно мене відпустив і мою подругу - крикнула я йому

Як раптом від моїх слів його очі почорнілі і на шиї вилізли вени. Він почав наближатись до мене.

- Ні не підходь - вимовила я на одному диханні.
- А то що, янголе? - вимовив Марат із своєю диявольською усмішкою - що ти мені зробиш?
- Коли я виберусь звіци, тебе посадять і на довго, так що краще відпусти мене зарас і я нікому нічого не скажу.

Марат почав підходити до мене із чорними як ніч очима, я бачу як він розлютився і починаю відходити назад, але коли я роблю останній крок назад впираюся у стіну. І диявол ривком зупиняється навпроти мене в притик.О боже ні ні ні. Він схилився до мого вуха
- Янголе ти звіци не виберешся, ти тепер моя.

Продовження слідує 💞

Надіюсь вам ця книга подобається.😌🥰