*Арія Ільгаз*
Всю ніч мені снилися жахіття. Та проснулась я рано, о сьомій годині. Перші мої думки були це, як я ненавиджу того монстра. Він вчора мене принизив, він зробив мені боляче. Мені потрібно як найшвидше знайти Кеті та тікати звіци. Він думав що своїм покаранням він зробить так що я не захочу втекти, але вийшло навпаки. Я ще сильніше хочу звіци вибратись.
У кімнаті я була одна. Значить цей Диявол пішов. Це добре тому що я не хотіла його бачити, мені гидко на нього дивитися після того як він мене принизив своїми діями.
Мені потрібно було у душ тому ставши із ліжка я поплелась у ванну кімнату.
Стоячи під гарячою водою я почала роздумувати. Диявол думав що якщо він мене покарав таким способом то я буду йому покірна, але ні. Я не річ щоб мною керували.
Вийшовши із душу я почала шукати в що одягти але коло ліжка я побачила записку.
"Одягни щось із цього Янголе"
Я не хотіла нічого від нього брати. Але одягти мені потрібно було хоть щось. Голою я ходити по домі я точно не буду.
Відкривши пакет я почала витягати все із нього. Там були брендовий дорогий одяг. Ну звісно я би таке собі ніколи не змогла дозволити. І вопше навіщо тратити такі гроші на речі, якщо можна купити схожі речі тільки не брендові.
У пакеті були штани декілька штук, потім топи футболки та кофти ще там була чорна водолазка. І пару комплектів нижньої білизни.
Я взяла та одягла чорного кольору комплект нижньої білизни а на верх чорну водолазку та сірі спортивні штани.
Коли я переодяглась я почала ходити по кімнаті і роздумувати що робити далі. Але раптом у кімнату зайшла похилого віку жінка
- місс сніданок вже готовий, на низу вас чекає господар. Пройдіть за мною я покажу куди йти.
Сказала лагідним голосом ця жінка. Вона було доброю і це було видно по неї. Я вирішила що не буду заперечувати і просто тихо відповіла.
- добре
Ми вийшли із його кімнати та пішли до сходів. Спустившись на низ ми увійшли у якийсь хол і за столом сидів Диявол та дивився у свій телефон.
ВИ ЧИТАЄТЕ
В руках у Диявола
Romansa- Ні не підходь - вимовила я на одному диханні. - А то що, янголе? - вимовив Марат із своєю диявольською усмішкою - що ти мені зробиш? - Коли я виберусь звіци, тебе посадять і на довго, так що краще відпусти мене зарас і я нікому нічого не скажу. Ма...