*Арія Ільгаз*
Ми ще провели годину у лісі,він мене вчив як захищатися. Але раптом до нього подзвонили та він відійшов.
Я почала роздумувати. Може мені втекти, поки він повернувся до мене спиною та розмовляє. По телефону він говорив грубо наверно щось трапилось.
Я почала тихенько відходити назад, він все ще говорив. Коли я відійшла на безпечну відстань я розвернулась та почала бігти в глибокий ліс. Я чула що за мною вже біжить Марат. Але надія вмирає останньою.
Я бігла дуже бистро. Я чула що він вже наближається. Але я не хотіла здаватися. Як раптом я зачепилась за щось та впала. Блін ну яка я не везуча.
Я почула біль у нозі. Тільки не це, я напевно підвернула ліву ногу.
І тут наді мною став диявол усміхаючись.
- Янголе коли ти вже зрозумієш що ти від мене не втечеш?
Сказав Марат. І знаєте що було дивно він не був злим.
Спершись об дерево я ледве повільно встала. Але далі йти я не могла у мене дуже боліла нога. Я не хотіла цього показувати але напевно він сам це замітив.
- ти шо підвернула ногу? - запитав він захвильованим голосом. Стоп він що хвилюється, о ні напевно я просто помилилась.
- напевно так - все-таки відповіла я
- господи, горе ти моє Янголе - прошепотів він та вся мене на руки.
- відпусти я сама зможу дійти. - почала протестувати я але він лиш посміхнувся та сказав.
- ага звісно дійдеш
Ми почали йти. Ну як ми, він йшов а я була у нього на руках тримаючись за його шию. Надіюсь ми тут не заблукаємо.
Я не хотіла вже ні про що думати просто притулилась до нього головою. Не знаю чому мені так захотілось зробити. Напевно мені просто цього не вистачало, мені не вистачало такого чоловіка.
Знаєте я скажу чесно. Якби він мене не викрав а просто ми би познайомились у нормальній обстановці. Я би хотіла бути зним. Але він вирішив по іншому. Але мені ще спокою не давав той факт що він вбивця.
Ні одна людина не має право забирати чиєсь життя. Але чомусь мені із ним було добре. Перші дні я його ненавиділа тай зарас ненавиджу але вже не так а тому що він мені подобається.
ВИ ЧИТАЄТЕ
В руках у Диявола
Romance- Ні не підходь - вимовила я на одному диханні. - А то що, янголе? - вимовив Марат із своєю диявольською усмішкою - що ти мені зробиш? - Коли я виберусь звіци, тебе посадять і на довго, так що краще відпусти мене зарас і я нікому нічого не скажу. Ма...
