В руках у Диявола

Частина 6

*Арія Ільгаз*

Пройшло три дня з того страшного вечора, ми з Кеті жили разом та нікуди кроме університету не ходили. Я боялася кожного звуку. У ночі мені снилися кошмари і я не могла нормально спати.

Мені було не спокійно всі ці дні, мені мерещилося що за нами хтось слідкує, але подруга казала що це із за того що я налякана і мені все мерещиця.

Я напевне сходжу з розуму. По ночах я закриваюсь на всі замки та закриваю всі вікна щоб ні одна жива душа не потрапила у мою квартиру.

Сьогодні ми вже повернулись із занять та сиділи пили чай.

- нам потрібно в магазин, продуктів вже немає. - скала брюнетка встаючи зі столу та миючи кружку у раковині.

- давай підем у двох - запропонувала я. Я не хотіла бути у квартирі сама і йти у мазин одній теж було боязко.

- добре - відповіла подруга та пішла передягатися

Я також пішла у свою кімнату та одягла чорні спортивні штани та укорочену худі.

До магазину йти приблизно десять хвилин. Коли ми вже йшли коло старих будівель. Я помітила що за нами їде дві чорних автомобіля. У мене почали трястись руки і я тихо сказала подрузі

- не повертайся, за нами їде два чорних автомобіля - шепотом вимовила я.

- давай йти бистріше - переляканим голосом сказала подруга.

Ми почали йти швидше як раптом перший автомобіль загородив нам  дорогу. З грудей вже вискакує серце. Я беру подругу за руку та повертаюсь назад і там також стоїть машина.

Що нам робити? Пронислось у мене в голові.

Кеті була налякана як і я, куди бігти кого гукати. Тут живуть тільки якісь алкаші. Нас ніхто не спасе.

Із першої машини вийшли два чоловіка. Я їх пам'ятаю вони бігли за нами із Кеті.
А із іншої машини виходить ще один чоловік, я теж його пам'ятаю він стояв коло Диявола.

І тут мої очі побачили його. Той хто вбив людину і не пощадить нас. Це був Диявол.

- ну привіт Янголе - промовив він своїм лякаючим голосом

- відпустіть нас. Ми нікому нічого не сказали і не скажемо просто залиште нас у спокої і про те що я бачила ніхто не дізнається. - говорила я розправивши плечі та  твердим голосом.

- ні тепер ти нікуди від мене не сховаєшся Аріє.

Вимовив він та почав наближатися до нас із іншим чоловіком. Я не знала куди тікати і я просто стояла.

- якщо ви нас зарас не пропустите я на вас усіх напишу заяву у поліції - голос став тихішим і не таким впевненим.

- сідайте у машину добровільно, а якщо ні то ми посадим силою. - сказав цей Диявол

О Боже ні ні ні ні ні

Я стиснула сильніше руку Кеті. Давши знак що пора бігти.  Я почала відходити вбік і побачила збоку нас ще одну вулицю. Не вспіли ми пробігти і п'яти кроків як мене зловив Диявол а Кеті другий чоловік що стояв коло нього.

- відпустіть, кому я кажу - кричала я і била Диявола по його грудях

Кеті також виривалась і кричала але вони стояли як ті скелі і навіть не поворухнутись .

- будьласка відпустіть нас ми нікому нічого не скажемо - почала вже плакати я і кричати

- я хотів щоб ти по доброму сіла але бачу буде по іншому - він махнув тим двом хлопцям і вони достали із машини два шприца.

Може це звучить безглуздо знаючи що я вчусь на лікаря але я з дитинства боюсь уколи.

Я почала ще дуще плакати та вириватися але все було марно
Кеті також вже плакала та кричала

- ні ні ні ні тільки не уколи, будьласка - захлинаючись своїми сльозами кричала я

Диявол взяв один шприц  та ввів мені у шию.

- будьласка, не треба не чіпайте нас - сили мене вже покидали але я ще виривалась, як раптом я провалилась у сон....

Продовження слідує 😌