*Арія Ільгаз*
Боже ні такого бути не може. На порозі стояв Марат і він був дуже злий. Я просто завмерла мені здалось що і серце моє разом зімною зупинилось.
- Аріє нам потрібно додому - тишу перервав диявол який говорив крізь зуби.
- не віддавайте мене йому, це він.... Це він викрав мене із подругою.... Заарештуйте його - почала благати поліцейського, але він не звертав на мене уваги. Йому було байдуже.
- можете забирати її - сказав поліцейський махнувши рукою на мене. І диявол почав підходити до мене.
- Янголе йдем зімною. Не роби так щоб я тобі робив у двічі боляче. Я і так злий на тебе, такшо пішли спокійно зімною.
Після його слів мене почало трясти і з очей полились сльози. Ні я не хочу до нього, я хочу жити як раніше, своїм життям із подругою. Хочу не боятись чужих кроків. Я просто хочу жити як раніше.
Я почала йти назад і махати головою та витирати сльози які все не кінчались.
- не підходь до мене я з тобою нікуди не піду. І залиши мене у спокої. - почала кричати я на нього але він ще сильніше розсердився, на шиї вилізли вени від гніву але я перевела погляд на поліцейського який із байдужість дивився на мене. І я звернулась до нього - він вас підкупив так? Він усіх вас підкупив. Вам мене не шкода? Що він зімною може зробити чи його брат із моєю подругою. Які ви всі жалкі. Як прогнив цей світ і люди.
Я все ще кричала на них але я не бачила в їхніх очах жалості до мене.
- Аріє не дратуй мене. Йдемо до моєї машини - знову сказав диявол але я знову почала кричати.
- я тобі ще рас повторюю. Я. Нікуди. Із. Тобою. Не. Піду. - крізь сльози і гніву я процідила ці слова крізь зуби.
- як скажеш - вимовив він і швидко пройшов між нами відстань та закинув мене на плече і почав йти до виходу.
- не ненавиджу вас усіх. Монстри. Підкупні.
Кричала я била його по спині але він був як кам'яний і продовжував мене нести.
Як раптом він вдарив мене по моїй п'ятій точці і все запекло.
- Янголе тебе і так чекає покарання. Ти мені ледь проблем на голову не наплела. Такщо краще не кричи.
Пригрозив він мені грубим голосом. Коли ми дійшли до його автомобіля він посадив мене силою на пасажирське сидіння коло нього. Та потім зрушив із місця.
Я все ще плакала а він злий їхав по дорозі. Він почав їхати дуже швидко і я все ще плачучи крикнула йому.
- ти хочеш нас двох вбити? Збав швидкість ненормальний.
- як тільки ми опинимось у дома ти будеш випорота і повір ти більше не захочеш втікати.
Після його слів я почала ще краще плакати
За що це мені усе? Мама тату заберіть мене я тут не зможу вижити.
Як там моя подруга як там Кеті? Якщо із нею щось трапиться я собі це ніколи не пробачу.
Продовження слідує 💞
Не забувайте класти зірочки🥰
ВИ ЧИТАЄТЕ
В руках у Диявола
Romance- Ні не підходь - вимовила я на одному диханні. - А то що, янголе? - вимовив Марат із своєю диявольською усмішкою - що ти мені зробиш? - Коли я виберусь звіци, тебе посадять і на довго, так що краще відпусти мене зарас і я нікому нічого не скажу. Ма...
