Один демон на трьох

IV. Гаряча Зустріч

Так зване село виявилося містечком з більш серйозними стінами — кам'яними, високими, не те що якийсь кривий паркан з кілків. Охоронці воріт також виявилися більш прискіпливими. Наступну годину вони мучили нашу компанію питаннями на кшталт «Рід занять?» та «Яка ціль подорожі?», а також ретельно оглядали клунки та самих героїв. Занотувавши імена та їхні відповіді, охоронці таки пропустили їх в місто. І навіть порекомендували для пошуку родичів звернутися до Міської Ради.

— Сподіваюсь, тутешні люди теж повимирають разом зі своєю бюрократією, — пробурчав Кай, коли вони заглибились у місцеві вулички.

— Пані Кайліно майте совість, побажання смерті то гріх! — підморгнув Ґреґ. Але в Кая вже не було сил підтримати діалог.

Оскільки для входу їм довелося сплатити по срібнику з кожного, про ночівлю в якихось місцевих шинках можна було сміливо забути. Тому герої бродили по місту в пошуках місцини, де можна було б заночувати, бажано подалі від місцевої церкви, верхівка якої стирчав над іншими будівлями.

На тьмяно освітлених вулицях практично не було людей. Тільки такі ж неприкаяні безхатьки, гуляки та повії з розмальованими обличчями. Останні, до речі, варто було їм побачити «преподобну Кайліну», миттєво розбігалися в різні сторони. Воно і не дивно, Дарсі теж воліла б втекти подалі від роздратовано крокуючого Кая в образі людської монахині десь на інший кінець міста та впасти на останню лавку мертвим сном...

Але навіть подібний люд траплявся їм все рідше, будинки ставали більш занехаяними. В одному з таких екземплярів ні Дарсі, ні Кай не відчули жодних ознак життя. А всередині не було нічого окрім уламків обваленого другого поверху. Дарсі без найменших вагань постелила свою імпровізовану спідницю, лягла на неї та відключилась.

— Ґреґу, ти як найменш стомлений, будеш слідкувати, щоб нас ніхто не вкрав! — Кай швиденько стис руку новоявленому «черговому» та теж завалився спати, де стояв.

— Гаразд... — Ґреґ з тугою подивився на своїх друзів, зітхнув та всівся на чималий уламок балки. З розбитого вікна в приміщення потрапляло трохи ліхтарного світла, при якому можна було почитати. Тож Ґреґ дістав з кишені зшиток, в який Каєва приятелька записала всю інформацію про людей, яку тільки змогла дістати з голови бідної монашки. Але він навіть не встиг його відкрити.