—...Після того як шестеро богів пали жертвами іншовимірної скверни, залишилась одна Накса. Після їх смерті, та смерті всього живого і неживого відповідно, вона стала наймогутнішою істотою в усьому світі...
— Бо їй не було з ким конкурувати? — поцікавився чийсь тоненький голосок з задніх рядів.
— Це теж правильно. А ще, кхм, вона є Богинею смерті і від більшої кількості смертей завжди ставала сильнішою...
Ґрейс навіть зупинилася біля входу в авдиторію. Якби присутні дітлахи могли її побачити, вони б відмітили, що ця тінь мала такі ж зріст, статуру і зачіску як і пані, що зараз розповідала їм про походження свят Смертних Тижнів, коли в світі повністю панувала загибель. А ще, напевно б, закричали, що це Накса прийшла до них у світ. Принаймні, Ґрейс дуже хотілося почути, що вона достатньо схожа на свою Повелительку і зовсім не схожа на себе.
Постоявши так ще кілька секунд, Ґрейс рушила далі, на пошуки майбутньої жертви божественного свавілля. Вона знала, хто має стати її жертвою, але не дуже уявляла, як це обіграти і де власне знаходиться жертва. Облетівши по периметру територію ліцею, вона таки відчула його... Слід привів Ґрейс до невеличкого генделика поблизу будівлі. Там якраз викладачі і особливо хитрі ліцеїсти святкували початок канікул з приходом вищезгаданих свят.
Алкогольне отруєння? Вже схоже на привід. Але яке ж розчарування чекало її на балконі другого поверху. Саме там і влаштувалась її майбутня жертва зі своїм не менш важливим для справи партнером. Схоже, алкоголю чи ще більш небезпечних речовин у них не було. Ба, навіть їжі, якою можна було вдавитися, у них не було. Просканувавши структуру балкона та перил, які, звісно, не збиралися обвалюватися, Ґрейс повисла над парочкою і невдоволено прошелестіла: «І під яким приводом я маю вийти на контакт з юним Атером?» Сам «юний Атер» в цей час безрезультатно намагався донести до партнера всю дріб'язковість одного свого конфлікту:
— Вони просто дурні діти, яким подобається виводити оточення. На них не треба зважати і вони самі відчепляться.
— Ґреґ, ці «дурні діти» небезпечніші та неадекватніші за мене, — Кай (здається, так його звали) був непохитним в своїх переконаннях. — Чого тільки варта їхня витівка зі скринькою, яка тебе мало не заморозила.
— Але не заморозила ж, — стенув плечима Ґреґ. Цей вислів Кай залишив без коментарів, і судячи зі скрипу, сперся на перила.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Один демон на трьох
FantasíaОпинившись на межі життя і смерті, Ґреґ мав честь переговорити з істотою, підозріло схожою на богиню смерті. Та попросила принести душу «матері», яка втекла в інший світ від смерті. А якщо він цього не зробить, то Накса передчасно забере всіх, кого...
