Один демон на трьох

Пролог. Початок щоденника

Дідусь Лі завжди рекомендував нам, своїм нащадкам, заводити персональні щоденники, адже Благословення порожнечі додає тільки додаткові тисячі років життя та можливість маніпулювати простором, але геть не додає пам'яті. Вже на третій стоні можна все забути...

Моє ім'я — Ен Атер, зараз я знаходжусь в іншому світі, серед істот людського виду. Мені довелось втекти сюди зі свого рідного світу, оскільки мій рід спіткало велике нещастя... І я неймовірно тому раді! Нарешті всі вони сконали, нарешті я можу почати нове життя! Але про все по порядку.

Декілька місяців тому сконала від старості попередня Голова роду — Абе Атер. Вони були протрухлою п'ятитисячорічною мразотною. Саме вони не дозволили провести метальну експертизу, щоб всі дізналися, що я говорю правду і того старого пенька засудили! Саме вони оголосили мене соромом всього роду і налаштували проти мене інших родичів! Саме вони заважали мені законно позбутися малолітньої наволочі!

Наступним Головою роду мав стати якраз дідусь Лі... Він завжди тримався осторонь родинних чвар — надто був зайнятий на посаді імператорського радника. Але в ті нечасті моменти, коли він зі мною спілкувався, він здавався добрим... І як показали подальші події, він та тітонька Рена виявилися не настільки мразотними, як решта родичів.

Давно, дуже давно, я випадково вбили свого однокласника. Не пам'ятаю його імені, не пам'ятаю чим він мене дістав... Пам'ятаю тільки хрускіт його переламаного носа та як він повільно осів на екземпляри виставки холодної зброї минулого. Одне з лез пробило йому черепу коробку та її наповнення. А без активного мозку, як відомо, немає і регенерації. Короче кажучи, він попрямував в гості до Накси, а я — до колонії неповнолітніх злочинців-магів. Дали мені зовсім небагато, всього три роки, але і вони видалися суцільним жахом.

Живеш в тісній камері, де не можеш навіть нормально розвернутися, носиш цілодобово клятий перекривач магії і знімаєш його тільки для роботи: освітлення і отемнення партій цілющої води. Родичі не навідують, їжа жахлива, охоронці або ідіоти, або з нездоровими нахилами...

Один такий екземпляр (з нездоровими нахилами) тримав в страху всіх ув'язнених. Він не просто бився, він під час своїх нічних чергувань навідувався до камер ув'язнених. Ми всі це чули, але його колегам та начальству було до одного місця! А інколи після його візитів ув'язнені зникали... Так одного разу, коли строк вже добігав кінця, зник мій «колега» по освітленню, з котрим можна було трохи переговорити, поки охоронці не дивились. Тому я закинули роботу і прямо спитали в тих ідіотів, де він. Один як зачарований, взявся стверджувати що він помер від грипу. А коли я непогодились, сказавши що ще вчора він був здоровий, другий охоронець вирішив тимчасово «підкорегувати» мої риси обличчя. Вже в той момент я подумали, що скоїли помилку. А якщо враховувати що сталося далі... Це був переломний момент? Ті два ідіота під час якоїсь обідньої перерви розповіли про створіння з роду Атер, котре сує свій ніс куди непросять? Чи він був десь неподалік, сторожив земляних магів, наприклад, і все почув? Але якби там не було, тієї ж ночі головний виродок нашого закладу завітав вже до мене...