Нове життя

Частина 2

Дівчина йшла по темному коридору, в кабінет Лоуренса, який вже чекав на неї. Коли вона зайшла, він якраз поновлював крапельницю з сироваткою. Його тіло потроху ставало інакшим, але зараз він все ще виглядав як звичайна людина, та це не значить, що через місяць, все буде так само.

  - Кликав?

  - Так, проходь, Ханно - чоловік вказав на стілець навпроти себе

Дівчина слухняно сіла та подивилась у стомлене обличчя чоловіка, що бореться з вірусом вже другий місяць, і поки що йому це вдалося.

  - Як хлопець, прийшов до тями? - спитав він

  - Так, ще вчора - відповіла Ханна

  - Чудово, гадаю завтра, ти можеш його привести до мене - сказав Лоуренс трохи відстороненим голосом, наче подумки був десь далеко

  - Гаразд, - погодилась дівчина та потім спитала - чому ти саме мене змусив приглядати за ним? Невже нікого іншого не знайшлось?

  - Ти найкраща, а він особливий, ви маєте потоваришувати, бо вам в майбутньому доведеться працювати разом - спокійно відповів він, неначе знав про це все життя

  - Невже ти зробиш його головним? - обурилась Ханна - Чим тобі я не догодила?

  - Не хвилюйся, твого звання в тебе ніхто не забере, ти як була найстарішою з них, так і лишишся

  - Я не хвилююсь через це, я просто на мить подумала.. Та це й не важливо - відмахнулась вона

  - Коли він одужає, він стане солдатом, Ханно, і тільки від тебе буде залежати, до якого командира він потрапить, або ж, ти можеш взяти його до себе

  - Ну це вже ні, ти ж знаєш, я новеньких не беру - заперечила вона, на що він всміхнувся

  - А ти спробуй. - запропонував він - Якби я був спроможний, я би взяв його до себе, але ж у мене є ти.

Ханна опустила очі в підлогу. З тих пір, як Лоуренс заразився цим вірусом, вона стала його правою рукою, і віддавала накази від його імені. Їй подобалось бути головною, і не любила накази від інших, коли хлопці давали їй якісь доручення, то вираз їх обличчя завжди був такий, наче вони сумніваються у тому, що вона спроможна віднести комусь документи. Це її так дратувало! Та коли настала їх черга виконувати її накази, більше ніхто з них не дивився на неї косо. Можливо саме через їх відношення до неї, вона стала такою холодною, чорствою та безжалісною, як до ворогів, так і до своїх підлеглих.