Частина 4

141 12 0
                                    

Дівчина сиділа на залізному підйомному крані. Її погляд зусереджений на яскравому сонці, а думками вона була у вчорашньому вечері.

Після того як їй стало погано, вона пішла до своєї кімнати. Голова йшла обертом, у вухах гучно гупав пульс, як тільки вона робила різкий рух, в очах все розпливалося і темнішало. Зібравшись з силами, Ханна вирішила знайти когось з лікарів. Спускатися знову було важче, і майже на кожній сходинці у неї було відчуття, що вона ось-ось впаде і розіб'є собі ніс, чи може зламає щось. Спустившись на перший поверх, їй на зустріч якраз йшла місіс Сміт. Побачивши стан дівчини, жінка одразу ж кинулась до неї

  - Ханно, дитинко, що з тобою? - підхопивши дівчину, щоб та не впала, спитала місіс Сміт

  - Голова розколюється, мені погано - ледве змогла вимовити Ханна

Як виявилося, у неї просто піднявся тиск. Місіс Сміт сказала, що це, напевно від перехвилювання, але хіба вона щось таке відчувала? Дівчині дали пігулку і вже через десять хвилин, їй почало ставати краще. Через пів години, Ханна вирішила прийняти душ. Це завжди допомагало їй заспокоїтися та поліпшити самопочуття. Тому взявши рушник та чистий одяг, вона попрямувала до ванної кімнати, яких тут було дві, у різних кінцях коридору. На поверсі зараз нікого не було, тому вона могла не перейматися, що комусь тут щось знадобиться. Роздягнувшись, вона увімкнула воду та налаштувала на потрібну температуру. Зайшовши під гарячі струї води, вони спочатку обпікали її шкіру, та потім стали для неї теплими, як завжди, коли ти звикаєш до температури води. Її яскраве руде волосся темнішало і важчало від води, та згодом прилипло до спини і шиї. Теплі, тоненькі струмочки стікали її тілом, тим самим трохи лоскочучи її напрочуд чутливу шкіру. Заради цього відчуття води на своєму тілі, вона ладна була простояти тут весь день. Але не пройшло і пів години, як дівчина вимкнула воду, обернувшись в білий рушник і вийшла. Ханна вичавила воду з волосся та вдяглась. Футлобка одразу ж почала мокнути, але вона не зважала на це, все одно згодом висохне.

  Вже в кімнаті дівчина зрозуміла, що забула рушник на гачку біля раковини. Коли вона відкрила двері, щоб піти за рушником, вона мало не зіткнулась з Галлі.

  “ Він що, стояв під дверима?” - подумала вона, а в голос спитала:

  - Що ти тут робиш?

Нове життя Where stories live. Discover now