Частина 14

111 13 7
                                    

З дня народження Ханни, минуло вже три дні. Галлі пам'ятав, що між ними сталося тоді, і був вдячний, що має імунітет до алкоголю, і завдяки цьому, мав голову на плечах. Ось тільки язик його ворог. Здається він наговорив багато зайвого. Вони не спілкувалися ці дні, вона не дуже горіла бажанням, а він вирішив на деякий час лишити її в спокої. Хтозна, що вона пам'ятає з того вечора? Підозри щодо них з Аланом, щезли у залі три дні тому. Якби вони були разом, чи закохані, Ханна б не зробила те, що зробила. Він подобається їй, і хлопець це знає. Саме тому, Галлі, дає їй час. Він вірить, що у них ще все попереду, а забігати занадто наперед, було б безглуздо.

  Галлі йшов коридором першого поверху, коли зіштовхнувся з Аланом. Той був не в дуже гарному гуморі, ба більше, він був розлючений. Тільки ось, що стало тому причиною? Хлопець схопив Галлі за лікоть і потягнув до зали.

  - Гей, відпусти! - обурився хлопець, та його проігнорували

Алан запхав хлопця до зали та зачинив за ними двері.

  - Що це ти собі дозволяєш? - обурився Галлі

  - О, це я маю спитати! - розлючено випалив Алан крокуючи до нього - Якого біса ти з нею цілувався?

  - То все через це. - зробив для себе висновок Галлі та самовдоволено всміхнувся - А що, ти маєш щось проти?

  - Маю! І ти чудово це знаєш, чи не так?

Вони дивилися в очі один одного, все ще знаходячись на безпечній відстані в один метр.

  - Відтоді як ти тут з'явився, у мене все йде шкереберть з Ханною, я місяцями завойовував її довіру, аж тут з'являєшся ти, і всі мої старання коту під хвіст. - мовив Алан, його очі горіли лютю та ненавистю, він помітив це, тому мовчав, бо знав, йому потрібно висказати все - Знаєш, я був тоді з нею, коли вона знайшла тебе. Ти ледь дихав, лежав і не рухався. Всі були проти, а я її підтримав, а вийшло все лише мені боком! Ви зблизилися за лічені дні. Ти навіть уявити не можеш, як тобі повезло..

  - Тут я з тобою не погоджусь. - обірвав хлопця Галлі - Знаєш скільки я витратив сил на те, щоб вона могла нормально почувати себе поруч зі мною? Я робив все що міг, і навіть більше, бо хотів цього, хотів бути поруч з нею. А що робив ти? Виконував її накази, казав все, що вона воліла б знати, робив для неї все і нічого, чи не так? Тобі здавалося, ти робив усе що міг. Та насправді, ти не зробив майже нічого, аби наблизитися до неї як хлопець, а не як доповідач, якому вона лише довіряє, та навіть не дивитися на тебе, як на хлопця. Визнай це Алан, ти програв. Я подобаюсь їй, не ти! Тому, не кажи мені, що мені просто повезло. Я докладав зусиль, аби вона була поруч. Можливо, мені справді повезло в тому, що вона закохалась в мене. Бо до цього, я не причетний

Нове життя Where stories live. Discover now