Частина 7

100 13 0
                                    

Вечірка була доволі веселою. За весь час дівчина майже не говорила і почувалася не зручно, з тієї пляшки, що дав Чарлі, дівчина не випила ні ковтка, навіть не відрикла її. Галлі майже не пив. Йому весь час хотілося відвести Ханну подалі звідси, але він знав, що та не погодиться. Коли хтось до неї говорив, дівчина натягувала посмішку і просто кивала, а десь за декілька годин, а то й менше, пішла.

  На ранок Галлі розбудив стукіт в двері. Через не хочу він розплющив очі і підвівся з ліжка. Відкривши двері перед ним стояла Ханна. Він не помітив як дівчина розглядала його, як і не одразу зрозумів, що стоїть перед нею в одних лише штанях.

  - Доброго ранку? - сонно промовив Галлі і потер заспані очі

  - Д-доброго, я тут, цей, - почала дівчина дивлячись куди завгодно тільки не на нього - я за тобою, у нас сьогодні тренування і пробіжка! Якщо не вийдеш за п'ять хвилин, я піду без тебе!

Ханна відійшла і сперлась об стіну біля дверей, чекаючи поки хлопець вдягнеться і вийде. Двері він не зачинив. Галлі узяв зі стільця футболку та сіру кофту. Швидко вдягнувшись і взувшись він вийшов.

  - Я готовий - сказав він хриплим голосом

  - Тримай, - Ханна простягнула його пляшку води - я подумала тобі це треба

  - Дякую - так само хрипло відповів він і потягнувся за пляшкою

Спрага минула і він вдячно подивився на дівчину

  - Ти мене просто врятувала - на одному диханні сказав він

  - Це не вперше, але раджу не звикати до цього - жартівливо мовила дівчина

  - Я обов'язково поверну боржок, Ханно

  - Добре, але вже час йти на пробіжку

Він кивнув і пішов слідом за дівчиною.

За тижні тренувань і ранкових пробіжок з Ханною, він став доволі швидким. Час від часу вони змагалися, хто перший пробіжить заплановану відстань. Ханна перемагала майже завжди, але й Галлі не відставав. Все ж таки, він декілька разів приходив першим, в інших випадках майже нога в ногу з нею. Сьогодні ж дівчина спокійно бігла пліч-о-пліч з ним.

                                   ***

Ханна увійшла в залу приблизно через годину. Перше, що кинулося їй в око це силует хлопця на підвіконні. Яскраве сонячне світло світило на нього з вікна, граючись з його волоссям на шкірою. Якби вона була художницею, або ж просто вміла малювати, він став би найкращим її творінням. Але хисту до малювання вона не мала, тому могла лише думати про це. Він майже одразу помітив її присутність і декілька хвилин дивився в її задумливі очі.

Нове життя Where stories live. Discover now